На Різдво дyші відпускають на землю: “Вони стояли обійнявшись на порозі хати. З жалем дивились, як донька ридала біля тiла матері, невістка і зять заспокоювали в машині дітей”
– Йди, Олесику, вечеряти. Вже усе зготувала. Ох, йой, день той швидко пролетів, але бачиш, усе встигла до зірки, не барилася. Йди, рідний, удвох повечеряємо, бо діти, певно, не приїдуть. ...
07 січня 2019, 08:56
Від Тарнополя до Тернополя