“Зверху лежав конвертик “Люблю, цілую, обіймаю”: дружина загиблого бійця з Тернопільщини (ФОТО, ВІДЕО)
Її Ганна написала під час участі в творчій резиденції ЮНЕСКО в Німеччині, повідомляє Суспільне.
Ганна Осадко втратила чоловіка в липні 2022 року. Олександр загинув на Донеччині, рятуючи побратима.
Фото з могили Олександра Осадка. Фото: Суспільне Тернопіль
Книжку спогадів про чоловіка Ганна видала цього року.
“Це є дуже особиста книга. Сюжет починається так: зі мною була донька тоді. Коли вона вже була змушена їхати в Україну, вона мені купила коробочку цукерок. Там було сім цукерок, дуже вишуканих. З різними смаками особливими. І каже: “Мамо, ти одразу всі не їж. Коли щось собі згадаєш таке класне, позитивне про тата, ти тоді можеш її з’їсти”. І я подумала, що це дуже хороший досвід, який може допомогти пригадати і відтворити ці емоції”.
Ганна Осадко. Фото: Суспільне Тернопіль
Таким чином, каже Ганна, сім цукерок — це сім спогадів про загиблого чоловіка. Про один із них жінка розповіла:
“Перший був такий, що ми тільки одружилися. Ми жили на зйомній квартирі. Був травень і злива почалася страшна. І ми за щось посварилися. А то ще ж молоді, емоційні. Він сказав: “Все, я йду, в ніч”. Все, пішов. Я сиджу, плачу. Там злива. Я думаю: “Що ж він там зараз мокне?”. І за годину він повертається, сміється. Весь мокрий. І тримає оберемок бузку, якого він десь наламав. І каже: “Ой вибач мені”. Такий, начебто, звичайний факт, але згадуючи його, я постійно посміхаюся. Бо я просто бачу: цей теплий травневий дощ, ця хмара бузку”.
Ганна йде тернопільськийм парком, вона любила тут гуляти зі своїм чоловіком. Фото: Суспільне Тернопіль
Ганна досі має записи останніх телефонних розмов з Олександром, а ще зберігає його останній подарунок.
“Остання його посилка, яку я вже отримала буквально за два дні до його загибелі. Там були якісь його речі приватні. І зверху лежав ось такий конвертик, де написано “Люблю, цілую, обіймаю”. І ось гілочка шипшини. І свята Джавелінка для Софії. Бо волонтери їм дали такі шеврони зі святою Джавеліною і це він теж туди поклав. І тепер Софія постійно носить з собою ту Джавеліну, а я маю ось таке от. Гілочку з Донеччини”.
Лист з гілочкою шипшини. Фото: Суспільне Тернопіль
Ганна розповіла, Олександр любив літературу. Не лише багато читав, але й сам писав тексти. Свої твори публікував в інтернеті під псевдонімом “Стах”. Після загибелі чоловіка Ганна опублікувала збірку його оповідань та новел під назвою “Жити не можна померти”.
“Коли книжка вже вийшла, я передала її Сашковим побратимам. Вони її прочитали і оце вони мені її повернули з усіма підписами їхнього взводу. От, напис “Пам’ятаємо” і всі-всі хлопці, які з ним служили. Це така дуже важлива для мене книжка. Воно пішло далі і всі дізналися, хто біля них був”.
Збірка оповідань, які написав Олександр Осадко. Фото: Суспільне Тернопіль
