"Він поспішав жити": батько полеглого в бою художника з Тернопільщини Олега Дробоцького
Він загинув 6 березня 2023 року неподалік Бахмута на Донеччині під час артобстрілу. Йому було 26 років.
За словами батька, син був справжнім патріотом України, пише Суспільне
Олег Дробоцький під час служби в ЗСУ. Фейсбук-сторінка Ольги Дробоцької
"Мене зрозуміє лише той, хто пережив те ж саме. Багато в Україні таких нас, хто втратив своїх дітей. Але щоб виграти війну, треба максимально обʼєднатися, мобілізуватися, а не нарікати, що щось не так.
Мій син Олег був продовженням мене, був справжнім патріотом, а я просто повноцінний громадянин України. Я ще можу критикувати дещо в країні, а він не помічав ніяких недоліків, щиро любив свою Батьківщину, вірив у її майбутнє.
Мої діти взагалі переросли мене в розвитку, зокрема, Олег. В житті завжди знайдеться місце для подвигу, і це був його час як митця і як воїна — чесного, наполегливого і безкорисливого".
Старший солдат Олег Дробоцький під час повномасштабного вторгнення. Фейсбук-сторінка Ольги Дробоцької
Захищати Україну Олег Дробоцький пішов до початку повномасштабного вторгнення, у 2019 році.
"Коли він ще вчився у Львівській академії мистецтв, то казав, що не буде чекати повістки, а піде служити по закінченню навчання. Так він і зробив у вересні 2019 року. Його мотивація щодо захисту своєї Батьківщини зашкалювала. Не було сенсу його навіть переконувати.
У нас загострене почуття справедливості в сімʼї, ми ніколи не були фальшивими, тому я знав, що він не змінить свого рішення. Такий у нього був характер. І того, що сталося потім у 2023 році, змінити було неможливо".
Олег Дробоцький у шкільні роки. Фейсбук-сторінка Ольги Дробоцької
Романтична натура Олега проявлялася вже в дитинстві.
"У дитинстві Олег був зовсім іншим — тихою, спокійною, довірливою, в чомусь наївною дитиною. В ньому не було ніякої агресії, ніякої напористості. Багато хворів: ми змалечку їздили з ним по лікарнях, рятували його праве око, бо був запальний процес, конʼюнктивіт і доброякісна пухлина. Нам вдалося зберегти його зір", — говорить Ігор Дробоцький.
Батьки не думали, що син стане військовим.
"У 2021 році я теж підписав контракт, бо мені було соромно, що син пішов, а я тут, коли країна потребує захисту. Олег був не просто військовим, він був як "ходяча енциклопедія". Якщо вже за щось брався, то намагався вдосконалювати свої вміння.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, це вже був повністю підготовлений військовий фахівець — інструктор на протитанкових ракетних установках. Також він цікавився парамедициною, тактико-технічними даними та всіма характеристиками будь-якого озброєння. Часто військові посади в реальності не відповідають дійсності, це наслідок "совка", і бійців змушують виконувати не свої завдання. Але йому і це подобалося".
Олегу Дробоцькому вдавалося поєднувати мистецтво з військовою справою.
"Творчість у цивільному житті для нього була на паузі, а творчість в умовах війни у нього продовжувалась. Між військовими завданнями він використовував вільний час для своїх картин. Це зараз вони виглядають чудово, а тоді Олег їх привозив ще начерками. Якщо приїздив на день-два додому, то пів ночі сидів і домальовував їх", — розповів батько.
Батьки Олега Дробоцького. Бродівська місьрада
Остання розмова з сином була в лютому 2023 року:
"Олег тоді сказав, що йому подобається у 67-мій окремій механізованій бригаді, що там відчувається дух добровольців і єдність побратимів.
Він поспішав жити. У нього коефіцієнт корисної дії був набагато вищим, ніж у деяких людей, які прожили довге життя. Тобто, він багато чого важливого зробив за свої роки, але багато чого й не встиг. Олег мріяв продовжити навчання, створити серію картин, мав дівчину і планував одружитися.
Сина в 2023 році президент посмертно нагородив орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Але ця нагорода до нас так і не доїхала".
Авторка Катерина Радіонова
