У Тернопільській міській раді обговорили реалізацію проєкту «Збереження лісових захисних насаджень Тернопільської громади»
Міжнародний фонд «Відродження» – одна із найбільших українських благодійних фундацій, що з 1990-го року розбудовує в Україні відкрите суспільство, де кожен почуває себе гідно, де громадяни включені у творення держави, а влада є прозорою та відповідальною. МФВ працює за кількома напрямками: це і підтримка європейської інтеграції України, і створення дієвих інструментів для підзвітності влади перед громадянами, запобігання порушення прав людини, сприяння покращенню громадського здоров’я. А восени 2020 року МФВ оголосив конкурс проєктів, спрямованих на надання експертної допомоги у реалізації стратегічних планів розвитку об’єднаних територіальних громад (ОТГ) в охороні довкілля. Звісно, екологічних проблем у наших громадах є багато.
Одні з них більш нагальні і видимі, про інші ми – пересічні жителі – говоримо менше. Західноукраїнський ресурсний центр (ЗУРЦ) вже давно співпрацює з громадами Тернопільщини і, зокрема, з містом Тернополем у напрямках активізації громадськості, місцевого економічного розвитку, поширенні інструментів локальної демократії. Але цього разу ми вирішили запропонувати Тернопільскій міській територіальній громаді зреалізувати зовсім нову екологічну ініціативу – створити ефективну модель управління та збереження лісосмуг. Для Тернополя така ініціатива була певним викликом, адже на той момент Тернопільська міська територіальна громада лише утворилась.
Приєднавши навколишні села, з’явилось багато завдань, які для міської влади були зовсім новими. І питання догляду за лісосмугами було одним із таких. Але ми вирішили у партнерстві з Тернопільською міською радою взяти участь у конкурсі проєктів і в результаті отримали підтримку від МФВ. Чому власне лісосмуги? В Україні близько 70% площ земель під полезахисними смугами не мають формального землевласника, і, відповідно, не отримують належного догляду та захисту. Це призвело до того, що за останні десятиріччя лісові смуги безконтрольно вирубувалися місцевим населення попри попередження спеціалістів. Адже якщо не буде лісових смуг, то вітер видує наш знаменитий чорнозем, перетворивши його на стовпи пилу, і залишить на місці полів пустелю.
Водночас лише один гектар лісосмуги захищаємо до тридцяти гектарів ріллі і збільшує врожайність захищених ділянок на 10-15 відсотків. Крім цього недоглянуті лісові смуги стали місцем для звалищ сміття та розміщення відходів виробництва як промислових, так і сільськогосподарських підприємств, розсадниками бур’янів, сухостою і хворих дерев, вражених омелою. Лісосмуги постійно страждають від пожеж під час паління стерні, випалювання сухої рослинності на сінокосах, пасовищах у весняний та осінній періоди. Насправді ж лісосмуги є потенційним економічним ресурсом громади, адже вони не лише підвищують врожайність та захищають поля, а й можуть приносити прибуток завдяки медозбору, вирощуванню плодових, горіхоплодових культур, лікарських рослин, грибів використанню для рекреації тощо.
Усі можливі вигоди донедавна стримувала недосконала законодавча база, через яку захисні смуги фактично випали з обігу земель, їх не інвентаризували, не доглядали, вони в більшості випадків навіть не мають власників чи балансоутримувачів. Утім недавно прийняті нормативно-правові акти нарешті врегульовують це питання і передбачають, що територіальні громади можуть створювати комунальні підприємства, які забезпечуватимуть догляд за лісосмугами, і надавати лісосмуги в постійне користування таких підприємств, що дозволить зберегти їх від знищення. Однак попри наявну правову базу справа рухається з місця дуже повільно. Нова модель догляду за лісосмугами потребує часу на впровадження, зокрема на інвентаризацію, створення технічної документації тощо. Але найбільша проблема полягає в тому, що більшість територіальних громад не має жодного досвіду з догляду за лісосмугами, місцеві чиновники ніколи цим не займалися. Сьогодні в Україні немає громади, де вже працювала б ефективна модель управління та збереження лісосмуг. «Ми поставили перед собою амбітну мету, щоб Тернопільська міська громада стала першою такою громадою. – розповідає керівник проєкту Уляна Волошинівська. – На початку проєкту ми створили робочу групу, до якої увійшли старости всіх сіл, представники міського земельного відділу та відділу екології і представники громадськості. Ми провели моніторинг усіх лісових захисних насаджень на території громади, виявили ділянки, які не мають власника та за якими немає догляду. Після чого розробили рекомендації по кожній ділянці, яким чином найкраще забезпечити її догляд та збереження. Наприклад, одна із ділянок знаходиться поруч з Серетським гідрологічним заказником, і ми пропонуємо доєднати її до меж цього заказника для забезпечення збереження лісової захисної ділянки».
Сьогодні вже розроблений проєкт рішення Тернопільської міської ради «Про впорядкування та відновлення лісових захисних насаджень на землях комунальної власності Тернопільської міської територіальної громади», яке закріплює земельні ділянки під лісові захисні насадження та зобов’язує враховувати їх при розробці Генерального плану сільських населених пунктів громади. Ми сподіваємось, що це рішення буде підтримано депутатами громади у липні. Наступним кроком буде визначено комунальне підприємство, яке візьме на баланс лісові захисні насадження громади та забезпечить їх належний догляд. До речі, цим кейсом уже зацікавились Прикарпатський університет ім. В. Стефаника спільно з представниками Делятинської громади на Івано- Франківщині, які хочуть провести подібну роботу на території своєї громади.
