Тернополянка, яка так і не дочекалася живим коханого із "Азовсталі", записала щемливе відео-зізнання
«Пів року…Майже пів року я чекала офіційних новин, чіпляючись за кожну інформацію і породжуючи надії в своєму серці. Мені хотілось вірити, що це все помилка, що ти живий і от-от повернешся разом з полоненими. За цей час я вивчила на пам’ять кожну переписку та здогадку, які могли б хоч щось доказати..Але це ще більше заплутало і дало зрозуміти, що правди я ніколи не дізнаюсь..Як же нестерпно усвідомлювати, що ти міг вижити, як би не умови того клятого кільця..Рівно пів року минуло відтоді, як тебе не стало. І лише недавно ми отримали точні результати ДНК,твоє тіло та свідоцтво про смерть(і то,власними зусиллями).. Коли це сталось, я відчула себе так, ніби мені вдруге заново сказали, що ти загинув..Ніколи не думала, що буду радіти, маючи змогу поховати близьку людину, але це правда..Ти заслуговуєш на гідне прощання. Біль, яку зараз переживаємо я і твоя сім’я-неможливо описати ні словами,ні емоціями..Кожен з нас переживає її по своєму..
Ти був моїм Раєм на Землі..Ти був моєю причиною не звертати увагу на фальш, яким наповнений цей світ. Ти був приводом ідеалізації стосунків,дружби і людини. Завдяки тобі я пізнала безперечну любов. Я дуже вдячна тобі за тих неймовірних 3,5 роки стосунків. За цей час ми пережили більше, ніж дехто за цілих 10 років. Я ніколи не забуду тепло, яке ми дарували один одному,ніколи..Вибач, що в мене не вистачило сил врятувати тебе..Та знай, що я зробила все можливе для цього, ризикуючи власною безпекою..Хоч це й не порівняти з тим,що пройшов ти за тих 70 днів жаху..Хтось посміється і не повірить, але я була готова віддати своє життя взамін на твоє, буквально. Така вже моя любов до тебе,я не вмію інакше..І я впевнена,що ти вчинив би так само..
Моє життя розділилось на «до» і «після». Адже ніхто і нізащо не зможе замінити мені тебе. Але я знаю, що все не просто так. Це жорстокий урок життя, який заставив мене багато чого зрозуміти. Я вірю, що життя ламає сильних, бо знає, що вони зможуть піднятись..Це велика жертва, яка залишить нам слід назавжди..Сумую, цілую, обіймаю і шалено люблю тебе, мій П.», - написала Оля в «Інстаграмі».
Нагадаємо, 20-річний захисник «Азовсталі» Павло Лисобей, позивний Ас, загинув 6 травня 2022 року під час оборони Маріуполя від російських окупантів. Він народився і жив у місті Тернопіль. З часом обрав для себе майбутню професію пілота, тому після школи вступив до Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ. Цікавився військовою тематикою. Займався спортом.
Павло сам обрав шлях воювати за Україну у складі полку в/ч 3057 Національної гвардії України. Хлопець на початку повномасштабної війни забрав документи з університету та покинув навчання, адже відчував крайню необхідність захищати рідну землю від ворога.
Він мужньо обороняв місто Маріуполь та завод «Азовсталь» від російських окупантів. До останнього подиху Ас боровся за свою рідну країну.
«Мій коханий рано покинув заклад освіти, адже він невимовно мріяв потрапити до «Азову» і захищати свою сім’ю та країну, відстоюючи власні ідеї. Він ніколи не жалівся, відважно йшов до бою та завжди встигав сказати «люблю тебе», маючи нагоду», – розповіла дівчина загиблого Ольга.
Посмертно молодший сержант Лисобей нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Павла Лисобея…Вічна пам’ять Герою…
