Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

Деталізовано передати тернополянам фрагменти спогадів із життя Марти та показати рідний край дівчинки пан Олександр зміг за допомогою презентації слайдів зі фотографіями Чорткова та завдяки читанню уривків із книги.

— Книга «Донечка, про яку ми завжди мріяли. Історія Марти» потрапила в Україну 5 років тому як англійський переклад з івриту…. Варто лише радіти з того, що розповідь Марти у письмовому вигляді повернулася до нашого краю – Чорткова, а люди читатимуть цю оповідь. Як ми знаємо, Чортків незначно постраждав від тодішніх воєнних подій, тож окремий міський ландшафт – кам’яниці, архітектура збереглися й донині. Сьогодні навіть можна провести екскурсію тими стежками, долинами, які авторка описує в книзі, — поділився Олександр Стапаненко.

Чоловік розповів, що родина Марти Вінтер мешкала в чотириповерховому будинку, що поблизу культової споруди у центрі Чорткова. За часи окупації міста, від рук нацистів загинули батьки Марти Вінтер – Ізраель та Натка. Самій Марті пощастило – доля подарувала їй багатьох людей, як рідних, так і незнайомих, котрі не раз рятували її, ризикуючи собою. Завдяки їм Марта пережила Катастрофу та змогла подарувати іншим власну розповідь.

— Подібно до історії Марти, повинні виходити у світ й інші книги-історії жертв радянсько-нацистського режиму для того, щоб пам'ять про наших предків поверталася, щоб людські історії не губилися безслідно. Щоб населення, на прикладі чужих доль, розуміло, що відбувалося в Україні на певному історичному проміжку. На щастя, люди вже ніколи не відтворять картин тих жахливих історичних подій, коли тижнів досить, щоб зникли жителі цілих містечок, — розповів спікер.

Олександр Степаненко наголосив, що на сьогоднішній день багато тернополян говорять про декомунізацію, яку проводить влада в сучасній Україні. Тільки пану Олександру прикро, що цей процес стосується, здебільшого, повалення пам’ятників, зміни назв вулиць, населених пунктів, проте не стосується ідеологічної трагедії – знищення окремих етносів.