Теплі обереги для українських воїнів: бабуся Марія з Тернопільщини власноруч в’яже теплі речі для бійців (ФОТО)
Через хворобу ніг пані Марія тривалий час прикута до ліжка. Однак світлий розум, сила волі і міцні руки не дають їй спочинку.
– Я багато читаю, особливо Біблію, – каже Марія Петрівна. – Святе Письмо додає мені сили. А позаторік я взялася за спиці. Ноги болять, а руки ще багато справ би робили. Тому, щоб не сумувати, я почала в’язати. У мене велика родина: два сини, четверо онуків і троє правнуків. Тож плела для них шкарпетки, а для невісточок – безрукавки. Одного разу до нас прийшов сільський священик отець Євген, аби мене висповідати. Коли побачив мої роботи, запропонував в’язати шкарпетки для наших воїнів. Звісно, що я погодилася. Людям треба допомагати, а особливо українським захисникам, які бережуть наш мир.
Ниток для доброї справи потрібно чимало. Тож рідні пані Марії одразу кинулися шукати у своїх сховках пряжу. Багато шерсті мала і сама рукодільниця. Адже у минулому жінка вишивала килими.
– Ще змалку я вміла тримати у руках голку з ниткою, – ділиться спогадами Марія Оприсок. – Вправною вишивальницею була моя мама. Вона й навчила мене цій благородній справі. А от в’язання я перейняла від сестри та сусідських дівчат. Хоч була ще зовсім малою, та вже тоді придивлялася, як вони уміло орудують спицями. Удома ми тримали ангорських кролів. Чесали їх, збирали і пряли шерсть та в’язали з неї светри, шкарпетки та рукавиці.
У Буцневі ж пані Марію знають передусім як завзяту господиню. Скільки весільних столів перейшли через її працьовиті руки – нині годі й злічити! А забави колись були чималі – 300-400 людей запрошували. Та Марія Петрівна всім зуміла догодити. Перші і другі страви, копчені шинки і ковбаси, пляцки і печиво були настільки смачними, що буцнівську господиню запрошували готувати на весілля у сусідні Мишковичі, Острів, Велику Березовицю і навіть до Тернополя. Пані Марія охоче допомагала іншим.
Так і нині вона з любов’ю в’яже шкарпетки для українських воїнів. Теплі речі, зроблені натрудженими руками буцнівської волонтерки, стають справжніми оберегами для наших захисників. Бо в кожну петлю жінка вплітає частинку своєї душі і щиру молитву за воїнів, аби вони якнайшвидше поверталися додому.
