Танцює на протезах, готується вдруге стати батьком: історія ветерана з Тернополя
Що допомогло подолати депресію після поранення та про плани на майбутнє ветеран розповів Суспільному.
"Було психологічно важко мені пристосуватися до роботи, але зараз вже звик. Перші дні стажувався, вивчав питання, як відповідати на запитання, алгоритм відповідей. Дуже задоволений, що я тут працюю, працюю для суспільства і підтримую свою сім’ю", — зазначив Назар Вікторовський.
Назар Вікторовський на роботі. Суспільне Тернопіль
У вільний час ветеран війни ходить до спортзалу. За його словами, заняття спортом допомогли вийти з депресії:
"Коли повернувся після реабілітації в цивільне життя, а це було зимою, ще сніг, я не міг нікуди виходити, було слизько. Дружина на роботу, донька в садочок і в мене почалася депресія.
Не хотілося жити. Але я заради сім’ї пішов в спортзал і це допомогло мені швидко вийти з депресії. Тому раджу всім хлопцям, які повертаються, трошки займатися спортом, для себе, для покращення настрою. Тим більше, коли ти з ампутаціями. Ти випробовуєш своє нове тіло, ти знаєш, на що ти здатний.
До війни я любив займатися спортом, ходив на турнік, бруси, любив багато бігати. В Тернополі бігав навколо озера, пробігав за 38 хвилин. Зараз думаю зробити це на протезах, пройти такий мінімарафон".
Назар Вікторовський у спортзалі. Суспільне Тернопіль
Коли Назар не на роботі, зустрічає зі школи свою семирічну доньку Вікторію.
Ветеран війни зустрічає доньку зі школи. Суспільне Тернопіль
Через поранення та тривалу реабілітацію не бачилися з Вікторією майже три роки, тому зараз намагається приділяти доньці максимум уваги.
Прогулянка Тернополем. Суспільне Тернопіль
Після школи — прогулянка на свіжому повітрі, відвідання атракціонів. Повернувшись додому, разом роблять уроки.
Назар Вікторовський з донькою на дитячому майданчику. Суспільне Тернопіль
Також Назар Вікторовський допомагає дружині по господарству.
"Мій чоловік насправді великий молодець, я ним дуже пишаюся. Не зважаючи на те, що є якісь обмеження в пересуванні, він старається робити все, що необхідно, старається допомагати всім, чим може".
Назар із дружиною Наталею. Суспільне Тернопіль
Родина Вікторовських. Суспільне Тернопіль
А ще Назар допоміг їй втілити мрію, розповіла Наталя:
"Перед пораненням ми з чоловіком були у Львові. І навіть не на один день, а кілька годин. І ми з ним танцювали. Це була наша остання зустріч перед пораненням. І коли я дізналася, що він отримав поранення, я так мріяла, що коли він стане на протези, ми з ним обов’язково будемо знову танцювати. Нарешті моя мрія збулася".
