«Шпроти в банці», або Чому Тернопіль не радіє поверненню маршруток
Місто збунтувалося проти маршруток
Минулої неділі тисячі тернополян збунтувалися проти підвищення тарифів до найвищих в Україні, пише ZIK
Згодом під тиском людей їх скасували – і застрайкували приватні перевізники. Міський голова Сергій Надал і підконтрольний йому начальник міського управління транспорту Ігор Мединський запевняють: врятували місто від колапсу, переконавши власників маршруток все-таки припинити страйк.
Фактично, влада погодилася на умови підприємців, адже тарифи таки підвищать. Ціну питання обіцяють озвучити в середу, 14 листопада. На скільки зросте тариф і що буде, якщо він і цього разу не влаштує або перевізників, або містян? Поки що прогнозувати не береться ніхто.
Тернополяни, які влаштували «Транспортний Майдан» і вперше в Україні домоглися скасування сумнівних тарифів у громадському транспорті, реінкарнацію старих автобусів сприйняли без особливої радості. У місті закликають саботувати маршрутні таксі. Поки перевізники страйкували, місцеві водії організували флешмоб «#Підвезу», а тепер розвинули його в «#Підвезу проти шантажу». Є такі, хто навпаки пропонує більше їздити маршрутками.
Тернополяни вимагають незалежної перевірки сфери громадських перевезень у місті, аби нарешті порахувати реальну кількість пасажирів. І чи справді підприємці, як вони заявляють, роками працюють собі у збиток.
«Це погана ідея – продовжити ходити пішки, коли виїдуть маршрутки, – зауважує в одному з численних обговорень у «Фейсбуці» Володимир Гаврилюк. – Вони покажуть на комісії звіти, що маршрутки збиткові, і далі будуть «качелі» з тарифом. Потрібен новий флешмоб «#Шпроти в банці», і вже не відвертяться і не буде постів, що вони збідовані та возять по 15 людей за коло».
Але що поганого в маршрутках? Такий вид громадського транспорту з’явився в Україні на початку 1990-х. З часом їх планували замінити повноцінними автобусами, як у Європі. Вони комфортніші й не так шкодять довкіллю, оскільки вміщують більше пасажирів і розвантажують дороги. Тернопіль яскраво продемонстрував: ніщо не є таким вічним, як тимчасове. У справі маленьких маршруток виплило багато великих проблем, серед яких основна – непрозорість у формуванні мережі громадських перевезень і цін на квитки.
Чому місто збунтувалося проти маршруток і чому це показово для України, розбирався власкор IA ZIK.
Що відбулося в Тернополі?
1 листопада Тернопільська міська рада ціну за квитки в маршрутках і тролейбусах підвищила подекуди майже удвічі. Справа в тому, що в місті можна розраховуватися за проїзд як готівкою, так і в безготівковий спосіб – електронними проїзними, банківськими картками або пільговою «Карткою тернополянина». Її запровадили для тих, хто має місцеву прописку або офіційно в місті сплачує податки.
Близько 35 відсотків пасажирів, і це дані міськради, платять саме готівкою. Якщо раніше вони віддавали 5 гривень у маршрутці та 4 – в тролейбусі, то після 1 листопада квитки для них подорожчали до «драконівських» 9 і 8 гривень.
Міський голова Сергій Надал пояснив, що в такий спосіб вирішили викорінити у маршрутках готівку – її практично не облікують. Мовляв, люди мали б масово перейти на електронний розрахунок. Адже з «Картою тернополянина» тарифи у тролейбусах з 1 листопада підвищили з 3 до 5 грн, у маршрутках – з 4 до 6 грн. При сплаті неперсоніфікованим електронним проїзним або банківською карткою проїзд у тролейбусі зріс до 6 грн (удвічі), у маршрутках – до 7 грн (на 75 відсотків).
Але і таке подорожчання було відчутним, хоча на фоні 9 і 8 гривень уже не шокувало. Окрім того, електронні проїзні в кіосках розібрали миттєво, нові мали довезти за тиждень, а «Карту тернополянина» виготовляють майже місяць. Про те, скільки необлікованої готівки осідало б у перевізників, у міськраді не згадували. Тернополяни, поживши в новій транспортній реальності чотири дні, розпочали народний протест і опинилися в епіцентрі уваги.
«Середня вартість маршруток у містах Західної України – 5 гривень, – каже громадський активіст Олег Синовець. – У Хмельницькому проїзд у тролейбусі наразі вартує 3,5 гривні, у Рівному, Чернівцях, Луцьку – 3 гривні. Тернопіль не є велике місто, територія обласного центру – 72 квадратних кілометри. Значне підвищення тарифів на проїзд обурило, люди відмовилися платити стільки за обдерті автобуси і хамство. З іншого боку, громадський транспорт у розвинутих країнах був і є дотаційним, адже ним користуються жителі з низьким або середнім рівнем доходів, він має бути доступним. Особливо в Тернополі, де рівень доходів один з найнижчих в Україні».
Щойно оголосили нові тарифи, місцевий адвокат Ростислав Небельський подав на міську раду до суду, а в неділю, 4 листопада, понад трьох тисяч людей зібралися на Театральній площі міста.
«Ганьба! Ганьба! Ганьба!», – скандували присутні.
«Згадайте, кому служить влада?», – апелювали зі сцени активісти.
«Дияволу!» – вигукнув хтось із натовпу, перш ніж згадали відому фразу.
Пристрасті підігріло загальне подорожчання в Україні (газ, тепло, вода), люди після мітингу пішли перекривати дороги, рух транспорту в центрі міста було заблоковано на дві години. Наступного ранку вигуки «Ганьба!» слухали чиновники зі своїх кабінетів.
У понеділок біля міської ради зібралося понад п’ятисот людей. Мітингарі звинуватили владу в змові з перевізниками та вигукували «Геть Надала!», «Звільніть Мединського!». Коли міський голова врешті вийшов до мешканців, то заявив: рішення виконкому щодо нових тарифів скасують, проте це може призвести до зупинки транспорту. І вже наступного ранку на вулицях міста не було жодної маршрутки.
Мешканці не розгубилися, сотні людей пішли на роботу пішки. Основне ж навантаження прийняв на себе тролейбусний парк, а міські депутати, у яких несподівано різко зросла громадська свідомість, екстрено скликали постійну комісію з питань економіки, промисловості й транспорту. З’явилися на неї і приватні перевізники.
Виїхати на маршрури вони категорично відмовилися, мотивуючи тим, що накопичили по 300 тисяч гривень боргу лише за пальне. Депутати спершу апелювали до їхньої совісті, згодом погодилися, що тариф треба переглядати, але просили зачекати нових розрахунків і тим часом обіцяли оперативно повернути їм кошти за пільгові перевезення. Підприємці сказали, що подумають, але на вечірнє засідання комісії… не прийшли. У зв’язку з таким демаршем депутати заговорили про розірвання угод і оголошення конкурсу для пошуку нових перевізників. Однак несподівано пізно ввечері на сайті міської ради з’явилося повідомлення, що міський голова знайшов зі страйкарями спільну мову.
Звідки взагалі тариф?
Ситуація в Тернополі оголила величезну для українських міст проблему: формування тарифу на перевезення. Досі в значній мірі розрахунки роблять на основі даних саме перевізників. Громадські активісти категорично не погоджуються з цими цифрами. Кажуть: лише поверхневий підрахунок показує, що підприємці подали вигідні для них цифри, а відповідальні за обрахунок тарифу чиновники під цим підписалися.
Так, за словами голови правління громадської організації «Центр локального розвитку та громадських ініціатив» Івана Рудакевича, тариф розраховували на 197 автобусів на маршрутній мережі, згідно з рішенням виконкому за 2016 рік. Хоча такої кількості давно немає. Зараз на маршрутах, це підтвердив і Мединський, тільки 145 приватних автобусів.
«Дуже цікава ситуація з розрахунками зносу акумуляторів. В автобусі є два акумулятори, які згідно з офіційними розрахунками щороку потрібно замінювати, хоча виробники дають гарантію в середньому на 2-3 роки. Такий термін також підтвердили опитані нами автоелектрики. Ще один пункт витрат теж дуже цікавий – амортизація. Це розрахунок компенсації вартості автобуса на заявлений термін його служби у 7 років. Ми ж з’ясували, що у тернопільських перевізників лише 19 автобусів віком менше 7 років. Решта за такими розрахунками – «металобрухт», – зазначив він.
Багато питань виникло до приватної фірми, яка обслуговує систему електронного обліку пасажирів. У розрахунках, які були оприлюднені на сайті міської ради, ТОВ «Системний зв’язок» за обслуговування передбачено 12 мільйонів гривень у рік. Як пояснив директор фірми Віталій Васильків, товариство отримує 5 відсотків від кожної трансакції, оскільки попередньо були вкладені інвестиційні кошти на закупівлю валідаторів. Зараз це близько 1 мільйона гривень у місяць лише за обслуговування. Детальних розрахунків, на що витрачає фірма ці кошти і чи хтось контролює витрати, керівник фірми не надав.
«Цікавить і собівартість «Карток тернополянина», які видає фірма лише на певний термін, адже згодом усі змушені будуть знову їх купувати. Нам нав’язали ці картки за 57 гривень, я також працюю з різними замовниками і знаю, що ціна цього пластика – в рази нижча», – каже активіст Олег Синовець.
Не погоджується громада і з заявленою у формулі розрахунку довжиною пробігу транспорту: на деяких маршрутах автобуси «зникають» уже після 20 години. Але найбільше претензій виникло до кількості пасажирів. Тариф формували з розрахунку, що маршрутки перевозять 20 мільйонів людей у рік. За підрахунками активістів, у такому разі одна маршрутка мала б перевозити в день лише близько 273 пасажири і орієнтовно 15 – за одне коло.
Чому перевізники шантажують місто?
Транспортна комісія погодилася, що дані, за якими визначали затверджені на 1 листопада тарифи, були необ’єктивними. Як так могло статися? Виникає багато запитань і до міського голови, і, зокрема, до начальника міського управління транспорту, який до останнього відстоював завищені тарифи.
Керівник транспортної депутатської комісії Іван Зінь під час обговорень вголос назвав його лобістом перевізників. За інформацією громадських активістів, Мединський і сам має причетність до бізнесу транспортних перевезень, тому одна з їхніх вимог – звільнити Ігоря Мединського, закликали до цього і кілька депутатів. Сергій Надал зазначає, що про такі факти йому не відомо, однак у зв’язку з протестами видав розпорядження про службову перевірку.
Приватні перевізники не вперше шантажують місто, як, зрештою, й інші обласні центри України. У Тернополі без жодного попередження вони вже страйкували в січні 2018 року, коли опиралися впровадженню електронного обліку проїзду, з допомогою якого і планували вивести з тіні прибуток маршрутників. За рік влада так і не налагодила облік, попри те, що платить мільйони оператору електронних розрахунків.
Що далі?
У зв’язку з протестами громади очільник Тернополя згадав про свою стару обіцянку – розвивати в місті муніципальну транспорту систему.
«При першій можливості Тернопільська міська рада буде закупляти муніципальні автобуси, які покращать якість пасажирських перевезень у нашому місті. Переконаний, що у 2019 році у нашому місті курсуватимуть комфортні автобуси європейського класу», – заявив Надал.
Такі обіцянки, щоправда, уже звучали в січні. Тоді міський голова Тернополя повідомив, що до кінця ще цього року місто придбає 40 великих низькопідлогових автобусів. Станом на нині придбали тільки один. Надал пояснює: через складну фінансову ситуацію змушені були спрямувати кошти, які передбачалися на автобуси, на зарплати освітянам і медикам.
Транспортна революція у Тернополі матиме продовження: у неділю, 11 листопада, містяни знову зберуться на віче. Тим часом у «Фейсбуці» тернополяни розмістили десятки «фотожаб» на транспортну тему, в групі «Підвезу, Тернопіль!» уже понад 4,3 тисячі учасників, у «#підвезу або #підсяду – ТЕРНОПІЛЬ» – понад 1,3 тисячі. Їх продовжують поповнювати тернополяни, які готові терпіти тимчасові незручності, аби мати право хай не на нові, проте охайні автобуси, та домогтися від влади, яку самі ж обрали, чесних розрахунків і грамотного управління містом.
Антоніна Брик,
для ІА ZIK
