Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

У своїй промові вона розповідає про те, як бути людиною, яка живе в заплутаному, красивому, емоційному світі, і пропонує своїм слухачам ставитися з життєствердною мудрістю і гумором як до життя, так і до сім’ї, до творчості, смерті і Бога.

Енн Ламотт — американська письменниця, політичний активіст і громадський діяч. Її книги, повні самоіронічного гумору, в значній мірі автобіографічні і розкривають такі теми, як алкоголізм, життя матері-одиначки, депресія і християнство.

Я живу разом з семирічним онуком, він спить недалеко від мене. Іноді, тільки прокинувшись, він вигукує: «Знаєш що? Адже це може бути найкращий день в моєму житті!» Але буває і так, що серед ночі він тремтливим голосом запитує: «Бабцю, а правда, що ти коли-небудь помреш?»

По-моєму, це чудово демонструє, що його внутрішній світ – збірна солянка з радісного очікування і моторошних побоювань. Як і у нас з вами. Так, що за кілька днів до мого 61-го дня народження я вирішила скласти максимально повний список речей, які не викликають у мене ні того, ні іншого. У потоці інформації зараз дуже мало достовірного, так що приємно мати в запасі хоча б кілька непорушних істин.

Одна з них – мені давно не 47, хоча саме на цей вік я себе відчуваю і саме таку кількість років звикла подумки собі приписувати.

Мій друг Пол під кінець сьомого десятка часто повторював, що відчуває себе молодою людиною, з якою просто щось не так. Наша справжня особистість непідвладна часу і простору, але, заглянувши в документи, я завжди можу переконатися, що народилася в 1954-му. Хоча моє внутрішнє «я» не старіє і жоден вік, з якого я нібито вийшла, мене не залишив.

Вони всі зі мною.

Прямо зараз мені і 20, і 30, і 50 – стільки, скільки було коли-небудь. Як і вам. Зауважу, втім, що мені варто було б не так сумлінно виконувати правила для догляду за шкірою, загальноприйняті в 1960-і. Як ви пам’ятаєте, тоді люди несамовито загоряли, облившись з ніг до голови дитячим маслом і, розставивши навколо себе побільше відбивачів з фольги.

Проте, коли я чесно зізналася собі, що агонія середнього віку позаду, з моєї душі впав камінь велетенських розмірів. Я вирішила негайно записати все, що вважаю дійсно правдивим. Я часто зустрічаю пригнічених і сумних людей, вони не перестають  мене запитувати: що істинно, а що хибно? Смію сподіватися, що мій список виявиться корисний для тих, хто близький до розпачу, і допоможе їм сформувати хоч якийсь план дій.
Будь-яка істина парадоксальна

Перша і найбільш достовірна істина: будь-яка істина парадоксальна. Життя – це дорогоцінний, незмірно прекрасний подарунок і в той же час нестерпне покарання. Погане поєднання для володарів чутливої ​​душі. У цьому світі стільки поневірянь і дивацтв, що часом задумуєшся: не розіграш чи все це? Тут переплетені жахлива краса і доброта, жахлива бідність, потопи і немовлята, прищі і музика Моцарта. Система не ідеальна.
Правило перезавантаження

Практично будь-яка річ добре запрацює знову, якщо вимкнути її на кілька хвилин. І це теж стосується вас.

Шукай всередині

Майже все, що може зробити вас щасливим надовго, можна відшукати тільки всередині себе. Виняток: ви в черзі на донорський орган. Неможливо купити або заслужити умиротворення, не можна запросити на побачення здорову самооцінку. Це найогидніша істина, особисто мене вона обурює. Але все важливе, дійсно, досягається внутрішньою роботою, і ми не можемо виконати її за інших, як би сильно ми їх не любили.

Чужий душевний спокій нам не підвладний. Всі повинні знайти свій власний шлях, свої відповіді на важливі питання. Коли ваша доросла дитина починає свій шлях героя, ви не можете бігти поруч з сонцезахисним кремом і гігієнічною помадою в руках. Ви повинні її відпустити, хоча б з поваги. А якщо мова про когось іншого, то, швидше за все, ви уявлення не маєте, чим допомогти. Наша допомога, як правило, марна, а часто навіть шкодить. За прагненням допомогти криється бажання контролювати. Так що зупиніться вже, вистачить допомагати. Дайте хоч кому-небудь сховатися від вашої допомоги.

Радикальне прийняття себе

Кожен з нас – надламаний, обридлий самому собі і переляканий персонаж. Навіть той, у кого на вигляд все добре. Ви не повірите, якщо дізнаєтеся, як схожі проблеми інших на ваші проблеми. Так що постарайтеся не порівнювати свої внутрішні відчуття з тим, що показують вам інші. На користь це точно не піде.

І ще: ви не можете нікого врятувати, виправити або змусити «зав’язати». Що змусило мене покінчити з випивкою і наркотиками 30 років тому? Катастрофічно погіршувалася моя поведінка, думки плуталися і тікали. Тоді я звернулася за допомогою і стала сподіватися на вищі сили. Є версія, що слово «Бог» розшифровується як «Благодать Відчайдушного Горя» *(з англійської). Але можна висловитися і менш пишномовно: під кінець я деградувала швидше, ніж встигала знижувати вимоги до самої себе. Так що можна сказати, я прийшла до Бога, коли більше ніяких хороших ідей не залишилося.

Спроби виправити, уберегти або врятувати когось – марна трата часу. А ось радикальне прийняття себе – це квант, який ви станете випромінювати, як свіже повітря в атмосферу. Повірте, це найцінніший подарунок для світобудови. А якщо хтось дорікне вам в зарозумілості або егоїзмі, просто таємниче посміхніться, як Мона Ліза, і приготуйте вам обом по чашці ароматного чаю. Відповідати любов’ю на найдурніші, недалекоглядні, примхливі і неприємні прояви людської природи означає бути з ними однією сім’єю. Це перший крок до миру в усьому світі.

Шоколад повинен бути смачним

Шоколад з 75-відсотковим вмістом какао не годиться для їжі. Кращий спосіб його використовувати – помістити шматочок в пастку для змій. Або підкласти під ніжку розхитаної табуретки.
Моторошні чернетки

Письменництво. Абсолютно у всіх письменників, яких ви знаєте, перші чернетки виходять просто огидними. Секрет в тому, що їх дупи намертво приклеєні до робочого крісла. Це, можливо, єдина різниця між ними і вами. Вони виділяють на це час. Вони дають собі обіцянку і тримають слово. Для них це справа честі. Вони сідають і пропускають історії крізь себе – крок за кроком, день за днем.

Коли мій старший брат був в четвертому класі,то у нього планувалася контрольна по видах птахів, до якої він навіть не починав готуватися. Тоді батько сів поруч з ним, прихопивши книгу Одюбона, папір і олівець, а потім сказав: «Не квапся, приятелю, давай-но птаха за птахом. Просто прочитай про пелікана, а потім перекажи своїми словами. Потім прочитай про синицю і розкажи, що ти дізнався про неї. А потім про гусей».

Це і є два найважливіших принципи письменництва: птах за птахом і по-справжньому моторошні чернетки. А якщо ви не знаєте, з чого почати, запам’ятайте: кожна історія, яка з вами колись трапилася, належить тільки вам, і тільки ви зможете розповісти її. До речі, якщо люди хочуть, щоб ви у своїй книзі обійшлися з ними м’якше, скажіть, що їм необхідно було вести себе трохи краще. Повірте, буде жахливо, якщо одного разу ви прокинетеся і зрозумієте, що так і не записали нічого з того, що все життя зберігалося в скриньці вашого серця, – ваші історії, спогади, ідеї і пісні, вашу правду, ваші погляди на життя. Зрештою це все, що ви можете запропонувати іншим. І це причина, через яку ви з’явилися на світ.
 

Руйнівний успіх

Публікація книг і інші творчі успіхи завдадуть вам травму. Після них необхідно відновлюватися. Успіх знищив стільки ж авторів, скільки його відсутність. Ви не уявляєте, яких страждань він заподіє вам, як він спробує вас зруйнувати і змінити.

Особисто я не зустрічала людей порочніших і гірших, ніж автори-чоловіки, на рахунку яких випуск помітного бестселера.

Але, повертаючись до першого пункту, в той же час публікація – це просто чудово: ось ваші думки надруковані на друкарському папері, ваші історії читають і розповідають друзям. Тільки постарайтеся, будь ласка, позбутися ілюзії, що видання книги вас зцілить у якомусь сенсі, залатає дірки у вашій душі. Тримаючи в руках свіжовіддруковану працю, ви не будете вилікувані від своїх бід. Але ви можете один раз прийти до цього, якщо продовжите писати. Співати в хорі або грати кантрі. Будете працювати у вільний час волонтером-маляром. Спостерігати за птахами. Виходжувати старих собак, про яких більше нема кому потурбуватися.
 

Важка праця

Родина. Сім’я – це тяжкий, тяжкий, тяжкий труд, навіть коли вам в родичі дісталися чудові люди. Знову ж таки, див. пункт перший. Якщо на сімейному вечорі ви відчуваєте, що готові вбити себе або ближнього свого, постарайтеся пам’ятати, що зачаття і народження кожного з нас – справжнє диво.

Життя – школа вибачення. Розпочати навчання можна, пробачивши в першу чергу самого себе, а потім поступово справа дійде і до обіднього столу з рідними. Там цю важливу внутрішню роботу можна виконати, не вилазячи з домашніх штанів. Коли Вільям Блейк написав, що всі ми «послані сюди, щоб очі звикли до променів любові», він не міг не знати, що потаємна частина цього досвіду буде безпосередньо пов’язана з вашою родиною. Навіть, якщо від одного вигляду ваших родичів вам хочеться мерщій кинутися з кімнати, волаючи про допомогу, – не здавайтеся, у вас вийде. Працюйте як Попелюшка, і результат вас вразить.

Правильне харчування

Їжа. Намагайтеся трохи краще. Думаю, ви розумієте, про що я.
Привид на ім’я Співчуття

Співчуття – це метафізичний аналог олії для просочення, здатний заповнити всі тріщини, наше духовне рятівне коло. Головний його парадокс в тому, що Господь любить Генрі Кіссінджера, Володимира Путіна і мене так само сильно, як вашого новонародженого внука. Як хочеш, так і розумій.

Акт милосердя може змінити нас зсередини, зцілити нас, спокутувати тягарі життя. Як описати принцип його дії в двох словах? Покличте на допомогу і пристебніться міцніше. Співчуття наздожене вас на місці, але з його допомогою ви зробите подорож з однієї точки вашого життя в іншу. На жаль, воно не прийде у вигляді доброзичливого привида на ім’я Каспер, але задзвонить телефон або прийде лист… і раптом, всупереч усьому, до вас повернеться живильне почуття самоіронії.

Сміх – це вуглекисла форма святості: вдих за вдихом він повертає нас до життя, допомагаючи знову повірити в краще. І пам’ятайте – останнє слово завжди за співчуттям. Якщо воно не приходить, значить, це ще не кінець.

Бог – НЕ космічний маффін

Бог є добро. Не такий вже він і страшний. Це просто люблячий розум, здатний вдихнути в нас життя. Або, як висловився автор чудової «Детеріорати», зовсім «не космічний маффін». На мій погляд, дуже вдале визначення Бога для повсякденного життя – «не я».

Емерсон писав, що надзвичайно щаслива людина на світі – та, яка вчиться у природи мистецтва суспільного служіння. Частіше гуляйте, дивіться по боках. Якось я почула від свого пастора, що бджолу можна зловити в скляну банку, навіть не закриваючи її кришкою. Бджоли просто не дивляться вгору, а продовжують повзати туди-сюди і гірко битися в скло. Так що виходьте на вулицю. Дивіться вгору. Ось вам і вся  таємниця.
 

Дорога додому

Ну і нарешті смерть. Номер дванадцять. І захват, і жах. Коли вмирають люди, без яких ти не можеш жити, це нестерпно. Ви ніколи не відновитеся від цих втрат, і, не дивлячись на наші культурні настанови, ви і не повинні. Ми, християни, дивимося на смерть, як на глобальну зміну адреси. Але, до якої б конфесії ви  не належали, ваші близькі будуть жити \у ваших серцях. Як сказав Леонард Коен: «Тріщини є у всьому. Так всередину проникає світло». Так в нас проникає світло. І так ми можемо відчути, що наші близькі знову знаходять життя.

Інші люди мають над нами величезну владу. Іноді вони змушують нас розреготатися в найневідповідніший момент. І це прекрасно. Але їх втрата все-таки може стати довічним нічним кошмаром, в якому ви без кінця сумуєте за будинком і ніяк не можете туди прийти. Проживання горя, друзі, час і сльози в тій чи іншій мірі залікують вашу рану. Сльози будуть тією вологою, яка вимиє вас, благословить вас і наситить грунт під вашими ногами.

Знаєте, якими були перші слова Господа, звернені до Мойсея? Він сказав: «Скинь взуття своє з ніг твоїх». Тому що це свята земля, хоча все і свідчить про зворотне. У це важко повірити, але це найправдивіша істина з усіх мені відомих: наша планета і є Земля обітована.

Коли ви станете трохи старшими (як ваша покірна слуга), ви зрозумієте, що смерть – такий же священний подарунок, як і народження. Втім, про неї не варто надто турбуватися. Займайтеся своїми справами. Практично кожна смерть – це тиха подія в колі рідних.
Вам не доведеться робити це в поодинці. Близькі люди допоможуть вам м’яко перейти туди, де одного разу опиняться всі.

Як писав Рам Дассо: «Коли все необхідне зроблено і сказано, ми просто проводжаємо один одного додому».

Джерело: Тутка