«Саш, не треба вже нічого ремонтувати», — плаче над труною 20-річного військовослужбовця бабуся, цілуючи його в чоло
Олександр народився в селі Розсоша на Хмельниччині.
Після закінчення школи навчався у Хмельницькому на технолога харчової продукції. Заробляв на ремонтах. У вільний час любив читати книжки, слухати музику і грати в компʼютерні ігри.
Ще від початку повномасштабної війни Саша прагнув захищати країну, але через вік його взяли лише в місцеву тероборону. У лютому 2024 він підписав контракт, у березні поїхав на навчання, звідти писав друзям, що йому все подобається і хвалився успіхами.
Наприкінці квітня «Грузін» поїхав під Вовчанськ.
… «14 червня він пішов на штурм ротного опорного
пункту, який, на жаль, провалився. 15-го його та
побратимів направили знову штурмувати цей РОП. Він обіцяв відписати наступного дня, але 16 червня його не стало», - розповідає Михайло.
Друзі до вечора сиділи біля могили Саші з його улюбленим червоним вином, співали йому гімн, дякували за сміливий приклад і водночас злились за невиконані плани на майбутнє.
Фото @memorial.of.heroes
