«Привіт кохана, я вдома…» Тернополянина Сергій Бойчук повернувся з російського полону
І тут нас з малим прорвало – ми кричали, плакали… Мама злякалася, прибігла із сусідньої кімнати», — дружина вчорашнього бранця кремля розповіла «20 хвилин», як із сином чекали чоловіка і батька додому, як дізналися про те, що його засудили, а також пригадала їхню історію кохання і як зареклась в дитинстві ніколи не виходити заміж за військового.
Тернополянин Сергій Бойчук повернувся з російського полону 18 жовтня.
Дружина із сином ще не бачили Сергія, але найближчим часом планують поїздку до місця, де чоловік проходить лікування і реабілітацію. На нього чекали вдома довгих 27 місяців.
Рідні дізналися, що чоловік у полоні від російських журналістів. А згодом довідалися, що чоловіка засудили та відправили до в’язниці.
У росії отримав 20 років суворого режиму
«Привіт, кохана, я вдома», — це перше, що почула Андріана Бойчук від чоловіка. А потім він сказав: «Андріана, треба витягати хлопців», маючи на увазі тих, хто залишився у російському полоні. Від почутого, згадує дружина, у неї мороз по шкірі пішов…
Історію боротьби за повернення чоловіка Андріана Бойчук розповіла «20 хвилин». А також пригадала, як жартома ще малою зарікалася не виходити заміж за військового. Тепер сама сміється, мовляв, ніколи не кажи «ніколи». Зізналася, що знайомі з чоловіком від дитинства і пригадала їхню спільну історію кохання, яка призвела до одруження і народження сина. А також про те, з чим поїдуть на зустріч із чоловіком і які плани у малого Іллі на тата.
Сергій Бойчук — житель села Калинівщина, старший солдат 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, який перебував у полоні від 14 липня 2022 року. Про це повідомили в Білобожницькій громаді, що у Чортківському районі. 25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабної війни рф проти України, Сергій добровольцем вступив до лав ЗСУ. Спочатку захищав Київщину, а в травні того ж року опинився в Донецькій області, під Бахмутом.12 липня 2022 року Сергій отримав поранення в ході виконання бойового завдання, після чого зв'язок із чоловіком обірвався. Згодом росіяни опублікували відео, з якого стало зрозуміло, що військовий потрапив у полон. Ще через рік росіяни опублікували матеріал, на якому Сергій фігурував вже як ув'язнений у росії на 20 років суворого режиму.
Дружина Сергія — завідувач клубом села Семаківці Андріана Бойчук не припиняла спроб повернути чоловіка додому. Вона є головою громадської організації «Опора Титанів», яка об’єднала родичів полонених та безвісти зниклих воїнів, Андріана активно долучалась до акцій на підтримку військовополонених, організованих в Україні та за її межами, та робила все, аби тема полонених українських воїнів набула якнайширшого розголосу і викликала відповідні дії.
Кричали і плакали
— Пам’ятаю вечір 18 жовтня по хвилинам, — розповіла Андріана «20 хвилин». о 22.06 зателефонували з координаційного штабу з питань військовополонених і привітали, що мій чоловік вже вдома. Там такі були… Перші миті повна тиша і ступор. А потім нас з малим просто прорвало — ми кричали і плакали. Ми цього чекали 27 місяців, і ці емоції неможливо передати. Мама злякалася, прибігла на крик із сусідньої кімнати. Спочатку не розуміла, що відбувається. Ви не уявляєте, як це…
Сергій зателефонував дружини вже після першої ночі. 5-річний син подружжя Ілля ніяк не погоджувався лягати спати і чекав татового дзвінка. Андріана не знає, де в цей час був Сергій. Лише чула, що в дорозі. І розплакалась, коли почула у слухавці його голос.
Після цього Сергія та інших звільнених доправили до реабілітаційного центру, де відновлюватимуться після полону. Родина ще не бачилась зі своїм захисником, але вже найближчими днями поїдуть до нього.
— Він перебував у колонії, навіть має кримінальну справу там, вирок і засудження, — розповіла Андріана «20 хвилин». — Що встиг розказати? Що дуже багато чого змінилося в нього усвідомленні за ці понад два роки. Що дуже переживав за нас. Уявляєте, як це — не мати жодної інформації про рідних і не мати можливості нас захистити. Він навіть у таких умовах думав про нас, бо сім’я у нього на першому місці. Як любиш людину – як інакше… Мені пощастило з чоловіком – він добра людина, і чудовий чоловік і батько.
У кремлівських застінках Сергія тримала віра в те, що він повернеться додому. І зараз він каже, що відчуття неймовірні: людина може бути вільною, мати право слово, вибору, належить сама собі, ніхто не буде бити, катувати за погляди і переконання. Дружина каже, що її чоловік зізнався: тепер починає життя з чистого листа.
— Ми дуже вдячні всім хто ці роки нас підтримував, рідним, кумам, — каже Андріана. — Куми — це наша найбільша підтримка. Я казала чоловікові, нам пощастило, бо куми — дуже круті!
Історія кохання подружжя Бойчуків
Андріана на прохання «20 хвилин» пригадала, що з чоловіком знайомі від самого дитинства — Сергій товаришував із двоюрідним братом дівчини. Жінка сміється і каже, мовляв, він знав мене ще дуже малою. Пригадала, як старші брати кепкували над дівчинкою, — йди, твій коханий прийшов.
— Я була малою і дуже нервувалася, — згадуючи, сміється Андріана Бойчук. —Мій двоюрідний брат ще кепкував, мовляв, уяви, Сергію, ви одружитеся, ми з тобою сидітимемо на кухні, а Андріана прийде з пательнею і розганятиме нас. Я від цього впадала в нерви, тим паче, що тоді зареклася ніколи не виходити заміж за військового.
Коли Сергій був в армії, він написав друговій сестрі листа. Згодом ще і ще. Невдовзі запросив на каву і, згадує Андріана, вона йшла на зустріч із другом. Це все закінчилося у червні 2017 року весіллям, а через рік і місяць — народженням сина. Дуже вдало зустрілася із другом, сміється жінка.
— От ви запитали про найщасливіші події нашого спільного життя, а я й не можу якісь виокремити, — лише знаю чітко, так, я всі роки із ним була щасливою, — каже Андріана. — Але чого ж була… Я і є щасливою, і буду — тепер разом із ним завжди…
Андріана каже, що спільних щасливих моментів дуже багато,і думала про це, чекаючи на чоловіка із полону. Сергій, запевняє жінка, має золоті руки. Згадує, як вона тішилася, коли вперше зайшла в альтанку, яку чоловік змайстрував власними руками, як садили сина на власноруч виготовлену Сергієм гойдалку.
— Я щаслива, і я за ним, як за кам’яною стіною, — каже Андріана. — Знаю, що Сергій в будь-якій ситуації прийде, допоможе, підтримає і дасть пораду. Я щаслива, що він у нас є і що вже майже вдома.
Напередодні дня, коли чоловік потрапив у полон, Андріані наснився поганий сон. Жінка не могла опанувати себе і 14 липня написала до чоловікового побратима, чий брат був із Сергієм на позиціях. Побратим каже — не знаю, де хлопці. Вони потрапили в засідку. І ми не знаємо, чи в полоні, чи залишилися там…
Тримайте холодним розум і наберіться терпіння
— Найгірше — оця невідомість, коли не знаєш, куди кидатися, куди звертатися, — каже Андріана. — Наступного дня мені принесли сповіщення, що чоловік у списках зниклих безвісти. І за декілька днів я побачила відео з рашистського полону. Згодом зателефонувала журналістка з тієї сторони, сказала, що мій чоловік у полоні, а згодом кинула відео звернення, щоб я надіслала своє відео. Вони з цього монтували серію, що допомагають полоненим. Згодом мені перекинули відео, що Сергій у СІЗО ЛНР. Відео в нас дуже багато…
Жінка згадує, як стукала у всі двері, писала заяви до поліції і здавала ДНК, зверталася до міжнародного комітету Червоного Хреста і штурмувала СБУ, об’єднаний центр, координаційний штаб, до уповноваженого з прав людини і навіть залишала заявку на платформі ООН. Куди можна було постукати — всюди зверталася. Виходила разом із сином на акції підтримки військовополонених. І, каже, не припинятиме цього робити надалі. Аби всіх до єдиного бранців кремля повернули додому.
— Сина весь час доводиться трохи стримувати, бо Ілля вже спланував з татом рибалку і чимало всього, що вистачить на кілька років наперед, — каже Андріана. — Пояснюю, що передусім татові треба відновитися. Малого умисне не давали до школи, піде з семи років, і ми разом із татом поведемо його туди вперше…
Зараз дружина із сином збираються до Сергія. Андріана каже, навезла йому би всіх смаколиків світу, бо чоловік дуже любить солодке. Але в харчуванні після 27 місяців полону є обмеження.
Що відомо про другого звільненого
— Головне для рідних полонених — тримати холодний розум і набратися терпіння, — ділиться досвідом жінка. — Я вам скажу — наші українські жінки це страшна сила. Вони неймовірні, сильні, мужні і дуже стійкі. Та на все готові заради своїх чоловіків. Вірте, чекайте, боріться — ви обов’язково дочекаєтеся рідних з полону. Головне це мир, спокій і щоб повернулися. Всі до єдиного…
Нагадаємо, раніше «20 хвилин» повідомляли, що Координаційний штаб провів 58-й обмін військовополоненими. Додому повернулися ще 95 Захисників України. Воїни, які захищали Маріуполь і «Азовсталь», Донеччину, Луганщину, Харківщину, Київщину, Чернігівщину, Херсонщину. Серед звільнених з полону є двоє жителів Тернопільщини, повідомили в ТОВА.
— Сергія Бойчука та Єгора Настеку звільнили з російського полону 18 жовтня. Обоє військових перебували у ворожому полоні ще з 2022 року. Зараз захисники проходять на реабілітації та медичне обстеження, — йдеться у повідомленні.
Як дізналися «20 хвилин», Єгор Настека – родом не з Тернопільщини, а з Дніпропетровської області. Але служив у складі місцевої бригади. За званням — лейтенант. Потрапив у полон 3 березня 2022 року. Мав поранення і контузії. Був засуджений у росії і відбував там покарання. Певний час перебував у полоні на території білорусі
