Поезія: Між іншим - Ліни Костенко
Коли буду я навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
© Ліна Костенко
P. S. ось так: у пошуках неправильних істин,
невпинному ритмі життя,
забуваєм про справжнє.
і вже немає місця
для взаємної ввічливості..!
на жаль.
і серед сотні "між іншим",
не хочем казати "дякую".
так тяжко бути красивими,
бо легше бути ніякими.
