Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

Свою історію кохання пара розповіла журналістам Терену.

Надія займається волонтерством з 2014 року. Спочатку –  у логістичному центрі допомоги бійцям АТО/ООС. Далі разом з іншими волонтерками провідували поранених військових у львівському шпиталі, допомагала їм з документацією. А під час повномасштабної війни, коли багато поранених  з’явилося у лікарнях Тернополя, разом з однодумцями почала підтримувати і їх. 

Надія Александрова від початку повномасштабної війни почала провідувати поранених військових у лікарнях Тернополя

Попередньо ще до повномасштабного вторгнення я дала собі таку внутрішню обітницю: якщо поранені будуть в моєму місті, в Тернополі, то я буду їх провідувати. Ми вирішили створити благодійний фонд. Кошти надходили на рахунок благодійного фонду, ми це все групували, телефонували у лікарні міста Тернополя, купували все потрібне, заносили, завозили, – каже Надія Александрова.

Спершу подібна робота не мала постійного характеру. Проте згодом волонтери почали підтримувати як морально, так і матеріально воїнів, які перебувають на реабілітації та лікуванні у медзакладах міста.

І виникла така думка: давайте створимо групу в вайбері, якось її назвемо, дамо головну фотографію. І одна з дівчат Ольга запропонувала щось веселе, незвичне. “Лікарняна банда”. І гаразд. Я мала номери телефонів багатьох дівчат, зустрівшись з ними особисто, створила дану групу, – розповідає Надія Александрова.

Волонтерська спільнота “Лікарняна банда” й надалі продовжує свою роботу. Власне, під час відвідин воїнів у лікарні Надія й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. 

Олександр майже усе життя прожив у місті Курахове на Донеччині. Раніше працював металургом, проте, коли дізнався про початок повномасштабної війни, одразу ж вирішив стати на захист України.

24 лютого новина про повномасштабну впала як сніг на голову. Я трохи підготувався і 25 лютого вже пішов у військкомат в Донецькій області, прямо в нашому місті. Пішов зранку, а ввечері нас скерували у 109-ий батальйон 109-ої бригади, – каже Олександр Александров.

Олександр Александров став на захист України з перших днів повномасштабної війни

Спочатку служив у Кураховому, потім їх батальйон передислокували на території поблизу Авдіївки, далі у смт “Водяне”. Під час важкого бою отримав поранення та контузію. 

14 лютого мене важко поранило. Куди я спочатку потрапив, не пам’ятаю, бо втратив свідомість. Вже “очухався” в Дніпрі. А з Дніпра потрапив у Тернопіль, – додає чоловік.

Після отриманого поранення руки Олександр проходив лікування та реабілітацію у медзакладі Тернополя, де й познайомився з Надією. Це було навесні 2023 року, коли волонтерка разом з “Лікарняною бандою” приїздила відвідати бійців.

Що мені у ньому сподобалось? В першу чергу це очі, якщо з зовнішності. І манера поведінки, ввічливість, – каже Надія Александрова.

Пара познайомилася у Тернополі

Перше враження? Ця дівчина мені подобається, – говорить з посмішкою Олександр Александров.

Далі допомагали один одному. Надія Олександру з документами, Олександр Надії з комунікацією з іншими пораненими бійцями. Потім були прогулянка на катері та в парку. У травні 2023-го почали зустрічатися. У серпні того ж року Олександр повернувся до своєї бригади.

Новий 2024 рік пара зустрічала порізно, Надія у Тернополі, Олександр – на Донеччині, однак тоді обрали дату одруження. Пропозицію чоловік зробив коханій у Вишнівецькому палаці на її день народження.

Одружилися Надія та Олександр Александрові у травні 2024 року

Одружилися 18 травня 2024 року. На весілля запросили волонтерок “Лікарняної банди” та побратимів. Після святкування Олександр знову повернувся на позиції. Проте згодом звільнився з лав ЗСУ через інвалідність внаслідок поранення.

Зараз пара проживає у Тернополі, вони стали надійною опорою одне для одного у ці складні часи, мають багато планів на майбутнє та вірять у перемогу. 

Детальніше – у сюжеті:

Фото, відео: Руслана Жирова