Назавжди в строю: Великі Гаї прощалися з 23-річним воїном Володимиром Демчишином
П’ять місяців очікувань та надій у кожному телефонному дзвінку. Усі ці дні батьки та рідні жили надією, яка сьогодні згасла. Володя повернувся «на щиті»: юним Героєм, який встиг захистити, але не встиг жити своє молоде, безтурботне життя.
Володимир народився та виріс у Великих Гаях, тут закінчив школу. Пізніше – технічний університет у Тернополі. Паралельно хлопець навчався у Польщі. Його прагнення бути самостійним допомагало приймати рішення та робити впевненні кроки у життя. Усе це вмить на паузу поставила війна.
Володимир повернувся додому і вступив у лави ЗСУ. Командування відправило воїна в Англію, де пройшовши військове навчання, Володимир повернувся захищати Україну.
9 липня 2025 року хлопець зник безвісти, а днями підтвердилося, що того дня – загинув.
Попрощатися з воїном прийшли десятки жителів Великогаївської громади. Чин похорону відслужили отці Великобірківського деканату. У проповіді до присутніх звернувся отець-декан Михайло Піняга, який подякував батькам за сина – мужнього та відважного патріота.
Похоронна процесія пройшла центральною вулицею Великих Гаїв, яка ніби завмерла у тиші – глибокій, болючій, проникливій.
Під виконання Державного Гімну України та військовий салют поховали Героя на цвинтарі села Великі Гаї.
Щиро співчуваємо сім’ї, родині, друзям покійного, розділяємо гіркоту їхньої втрати та сумуємо разом з ними. Пам’ятаємо про полеглого Захисника України, який до останнього тримав прапор свободи! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль і гіркоту втрати рідної, близької людини. Нехай світлий, добрий спомин про Володимира Демчишина стане сильнішим за смерть, і він назавжди залишиться в наших серцях та спогадах.
Герою слава та вічна пам’ять!
