Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

За критеріями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я Україна відноситься до країн з високим рівнем захворюваності – понад 30 випадків на 100 тис. населення. В 1995 році в державі оголошено епідемію туберкульозу, оскільки кількість хворих перевищила 1% населення. Щорічно в країні реєструються 40 – 50 випадків вперше виявленого захворювання на 100 тисяч населення, рівень смертності від  10 до  15 вип. на 100 тис. населення, повідомили у Тернопільському обласному лабораторному центрі.

На території області в 2017 році показник захворюваності всіма активними формами туберкульозу  становив 37,1 випадків на 100 тис. населення, смертності – 4,2 вип. на 100 тис. населення. З початку 2018 року вже зареєстровано 67 випадків вперше виявленого туберкульозу, що становить 6,3 вип. на 100 тис. населення.

На туберкульоз може захворіти кожен: незалежно від віку, статі, національної приналежності та соціального становища. Захворювання викликається специфічними збудниками (мікобактеріями) і характеризується переважним ураженням легень та інших органів.

Основним джерелом інфекції є хвора  людина, що виділяє збудник - мікобактерію туберкульозу у зовнішнє середовище. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10-15 осіб.   

Повітряно-крапельне зараження відбувається у випадку спілкування здорової людини з хворим на туберкульоз, під час розмови, кашлю, чхання, коли краплини слини та харкотиння, які містять мікобактерії туберкульозу, з повітрям потрапляють у дихальні шляхи інших осіб. Краплини слини хворого осідають на поверхні, висихають. У такому вигляді мікобактерії туберкульозу можуть зберігатися тривалий час (до 12 місяців), а потім під час прибирання приміщення піднімаються у повітря з пилом  потрапляють в організм здорової людини.

Аліментарне зараження відбувається через продукти харчування (від хворих на ту­беркульоз тварин), при вживанні сирого молока, м’яса (без належної термічної обробки) та користування інфікованим посудом. У деяких випадках під час зіткнення із зараженим об’єктом мікобактерії можуть про­никати в організм людини через шкіру та слизові оболонки (надрізи, подряпини), таке зараження називається контактним.

Інфікування людини не означає захворювання на туберкульоз. За даними статистики третина людей в світі інфіковані мікобактерією туберкульозу і захворювання розвивається тільки у десятої частини. Деякі стани сприяють підвищенню ризику розвитку туберкульозу: постійний контакт з хворим на туберкульоз; ВІЛ-інфікування та захворювання на СНІД; шкідливі звички: паління, вживання алкоголю, наркотичних речовин; неповноцінне харчування; інтенсивне фізичне навантаження, стрес.

Основними симптомами захворювання є: покашлювання, що триває більше 3-4 тижнів; незначне підвищення температури тіла (37,2є) у вечірні години; поганий апетит, постійна слабкість; безпричинна втрата ваги; зниження працездатності; нервова вразливість; підвищена пітливість, особливо вночі; утруднене дихання; біль в грудях; кровохаркання (наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі ).

При появі  одного чи кількох із цих симптомів необхідно якомога швидше звернутися до лікаря (фтизіатра, сімейного лікаря, дільничного терапевта, педіатра), щоб  з’ясувати причину їх виникнення.

Краще остерігатись туберкульозу, а ніж його лікувати. Чим раніше виявлене захворювання, тим ефективніше  його лікування.

Для того, щоб не захворіти на туберкульоз, потрібно дотримуватись простих правил:

Уникати прямих контактів з хворими на туберкульоз людьми;

Регулярно провітрювати житло, не допускати накопичення пилу в приміщенні;

Турбуватись про своє здоров’я: правильно харчуватись, регулярно відпочивати, виконувати фізичні вправи, не палити,  не вживати алкоголю, наркотиків;

Проходити планове флюорографічне обстеження в лікувально – профілактичних закладах:

щорічно (для обов’язкових контингентів та осіб з груп ризику) або  1 раз у 2 роки (для  решти населення);

Батькам не відмовлятись від обстеження на туберкульоз шляхом проведення щорічної

туберкулінодіагностики (проб Манту): дитяче населення у віці від 4 до 14 років та щеплень

проти туберкульозу (БЦЖ): вакцинація новонароджених, ревакцинація дітей у віці 7 років.

Завідувач санітарно – карантинного відділу                                    

Кулачковська І.В.