На Тернопільщині проведуть ексгумацію останків поляків
Українська влада дозволила провести у квітні ексгумацію останків поляків у селі Пужники на Тернопільщині, яке було вщент випалене з його мешканцями у 1945 році.
Про це повідомила польська радіостанція RMF FM, пише "Європейська правда"
"Фонд "Свобода і демократія", який знайшов це місце поховання два роки тому, отримав дозвіл від української влади на викопування останків із землі та проведення подальших досліджень", - йдеться у дописі.
Метою ексгумації передусім є встановлення осіб людей, чиї останки були знайдені в ямі біля колишнього цвинтаря.
Як підкреслив Мацей Данцевич, заступник голови фонду "Свобода і демократія", після розкопок останки будуть досліджені польськими археологами та антропологами.
Фахівці вже збирають генетичний матеріал у нащадків.
"На місці, де розташовані останки, цей матеріал також буде зібраний у такий професійний спосіб", – розповів Мацей Данцевич в ефірі радіостанції.
Після досліджень планується перепоховати жертв та увічнити пам'ять про це місце.
Повідомляють, що під час трагічних подій у 1945 році у Пужниках загинули близько 80 людей.
До слова, Пужники — колишнє село на території України. Розташовувалося на території колишнього Бучацького повіту (за радянщини і до 2020 року — Монастириського району, з 2020 року Чортківського району Тернопільської області). Сусідні населені пункти: Велеснів, Залісся, Садове (раніше називалось Новосілка Коропецька).
Перша згадка про село Пужники датується 1424 роком.
Власником маєтку у 1880 р. був Титус Шавловський.
Трагічна доля Пужників пов’язана із напруженням міжетнічних відносин у регіоні, які загострилися під час Другої світової війни. Територія заходу України, зокрема Тернопільщини, стала ареною боротьби між українськими націоналістами, польськими силами опору, радянською армією та німецькими окупантами.
Під час першої радянської окупації, в лютому 1940 року, органи НКВС депортували з Пужників до Сибіру близько пів сотні людей. А вже під час німецької окупації місцеві жителі переховували євреїв, які тут мешкали. Наприклад, місцевий священник переховував одну єврейку протягом трьох років, за що у 2018 році отримав звання Праведника народів світу.
Однак найтрагічніші дні для мешканців села настали наприкінці Другої світової війни, а саме у лютому 1945 року. Польська історіографія називає події 12 і 13 лютого 1945 року “Різаниною у Пужниках”. За їхніми даними, солдати УПА під командуванням Хамчука-Бистрого криваво вбили від 50 до 120 поляків.
Газета Rzeczpospolita на основі розповідей уцілілих пише, що спершу відбулися перестрілки, а потім “нападники не виявляли милосердя, рубали сокирами та кололи багнетами”. Найбільше жертв загинуло в рові, що пролягав через село. Там були ями, які могли служити сховком для людей, що знайшли там вічний спокій…
Дані про кількість загиблих різняться. Поляки кажуть про близько сотні загиблих, натомість у звіті УПА йдеться лише про знищення “десятка-другого більшовицьких прислужників”. Тому деякі українські історики припускають, що підпал села та знищення його мешканців — насправді справа рук НКВС.
Український історик Сергій Волянюк розповів Суспільному, що в Пужниках відбувалося протистояння між двома національно-визвольними рухами, що й призвело до трагедії. Мова про боротьбу між УПА й Армією Крайовою. За словами історика, українське підпілля фіксувало, що в Пужниках і довколишніх лісах та селах діяв польський підрозділ націоналістичного підпілля. У документах ОУН 1943 року, зокрема, йшлося про те, що в Пужниках і біля лісу був табір на 200 осіб, в якому проводили заняття й вони чинили тиск на українське громадянство.
“У нас є повстанські документи з відділу УПА про те, що дійсно був наступ на це село в лютому 1945 році. Нам відомо, що участь у бою за село брали два відділи Української Повстанської Армії, Чортківський відділ, зокрема, відділ сотня “Сірі вовки” і сотня “Чорноморці” під командуванням Петра Хамчука-Бистрого, який був командиром батальйону. Хто похований, яка кількість жертв, наразі складно сказати. У повстанських джерелах, зокрема, ОУН та УПА, зазначається, що кільканадцять вислужників та більшовиків. Як це трактувати правильно, точних списків поки що немає. Польська сторона, відповідно, апелює до матеріалів більш такоїо, суб’єктивної сторони спогадів. Зокрема, перелік людей, яких згадували люди, але чи вони поховані там, чи вони дійсно там загинули потрібно розбиратися та досліджувати”, – сказав Сергій Волянюк.
У червні 1945 року вцілілих мешканців Пужників переселили до Польщі.
У селі залишилися кілька українських, мішаних і польських родин. У 1946 році тут примусово поселили лемків та українців із Польщі.
Але вже у 1949 році радянська влада вирішила остаточно ліквідувати Пужники.
На сьогодні від села не залишилося нічого, тому при в’їзді тут поставили хрест і капличку, яку побудували на місці костелу, що не вцілів.
У жовтні 2023 року в Пужниках таки виявили місце масового поховання поляків. Тоді ж міністр канцелярії глави польського уряду Міхал Дворчик повідомив про запит до української сторони з “надання згоди на ексгумацію, дослідження та гідне поховання”.
Розкопки та ексгумацію розпочнуть у Пужниках у квітні 2025 року.
