На Тернопільщині є місто в яке можна закохатися з першого погляду
Це не лише адміністративний, економічний та культурний центр, але й місце, яке щороку збирає тисячі туристів з усього світу. Забігаючи наперед зазначу, що саме в Заліщиках клімат максимально наближений до середземноморського, у порівнянні з іншими містами Західної України. Історія міста тягнеться ще з далекого 1340 року. Тоді на території сучасного міста проживало перше поселення.
Оскільки їхні будинки знаходилися за лісом, то й назва поселення визначилася самотужки – Залісся і вже як кінцевий варіант Заліщики. Оскільки за історичними джерелами про місто згадується ще в 1340 році, то саме цю дату заведено вважати роком заснування. Однак під час розкопок були знайдені предмети й захоронення часів пізнього палеоліту, трипільської, липицької, ранньослов’янської та давньоруської культур. Назва Залісся сформувалася близько 1469 року. А вже у 1578 році в документах вказувалася назва Заліщики.
Сучасне місто було засноване близько 1750 року. Тоді його називали Старими Заліщиками. Ще у давнину територія, на якій було засноване місто, належала магнатам Любомирським. Опісля власником став Станіслав Понятовський. У 1766 році місто отримує магдебурзьке право, тобто право вільного самоврядування. Це зумовило покращенню і так відомих на всю околицю майстрів – килимарів, гончарів, різьбярів тощо. У 1774 році Заліщики стали повітовим місто. Саме тоді було утворено Заліщицький округ. У XVIII столітті на території міста діяла масонська ложа. За часів ЗУНР у місті діяв Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка.
А у 1919 році місто деякий час було столицею республіки. На сьогодні Заліщики – це унікальне місто з надзвичайно красивою природою та архітектурою. Щороку сюди приїздить кілька десятків тисяч туристів з усіх куточків планети. Найцікавішими для туристів є: церква Покрови Пресвятої Богородиці (1873); церква Пресвятого Серця Христового (2002; обидві — УГКЦ); церква Різдва Пресвятої Богородиці (1999; УАПЦ); костел святого Станіслава (1763; РКЦ); відновлена капличка Божої Матері (1992); цісарсько-королівська військова казарма (18 ст.; нині приміщення ПТУ); будинок староства і суду (потім — учительська семінарія; нині готель «Старі Заліщики»); палац баронів Бруніцьких (перебудовано 1831 з мисливського палацу в стилі ампір; нині відділення лікарні); будинок польського товариства «Сокул» (1903; нині кінотеатр); «Народний Дім» (1908; нині пошта); Заліщицька ратуша (знищена).
Окрім цього місто має об’єкти природно-заповідного фонду: Заліщицький парк (Нижній парк); Заліщицький дендропарк; Заліщицький горизонт нижнього девону; Гінкго дволопатеве; Заліщицький бундук канадський; Софора японська; Горіх ведмежий No 1; Гінкго Ігнатія Браницького; Дуб над Дністром.
Христина СЛОТА, “Терноград”
