На Тернопільщині: Базар у центрі міста
У кінці 80-х років минулого століття, коли СРСР доживав свої останні дні, в Україні почав розвиватися кооперативний рух та торгівля, пише "Chortkiv.online".
Підприємливі українці, особливо із західних областей, стали їздити до Польщі, Югославії, Туреччини та інших країн близького зарубіжжя з метою заробітку на перепродажі товарів.
В часі проголошення незалежності нашої держави, торгівля імпортними товарами пожвавилася. У Чорткові появилися турецькі светри, джинси, куртки та інший одяг, що раніше було дефіцитом. Відтак, з метою збуту цих товарів, новоявлені підприємці утворили стихійний ринок у центральній частині міста. Місцева влада стала замислюватися над питанням, що робити далі із цим явищем.
Невдовзі Чортківська міська рада спільно районною гілкою влади приняла одностайне рішення перенести ринок в інше місце. Для цього вибрали територію у районі Синякове, яка належала Угринській сільській раді. Загалом це був найкращий варіант, позаяк територія знаходилася за містом, мала хорошу транспортну розв’язку, була доволі об’ємною, що дозволяло розширювати ринок та облаштовувати торгові місця.
Щоби упорядкувати торгівлю, Чортківська міська рада вирішила утворити комунальне підприємство «Чортківський ринок». Першим директором цього підприємства став Михайло Чорний. Ринок біля Синякове дедалі більше розгортався. Там торгували не лише промисловими товарами, а й свинями і худобою, а також, по суботах, й автомобілями. У перспективі це мав бути великий торговий центр подібний до теперішнього Калинівського ринку у Чернівцях.
Проте владні мужі Чортківщини стали побоюватися, що із розвитком ринку тут зросте криміногенна обстановка. Не задумуючись про наслідки, влада дала «добро» про повернення «малого Шанхаю» назад до центру Чорткова.
