«На його рахунку понад 120 збитих ракет». Історія загиблого інженера Patriot, який любив собак та створив квітковий сад
Про українського захисника hromadske розповіла дружина Яна Сакун.
Денис народився у Луганську та жив там до 2014 року. Батьки чоловіка вирішили не виїжджати з окупації, а захисник, тоді вже майор, прагнув опинитися на підконтрольній Україні території, адже на блокпостах уже стояли російські окупанти.
«Коли він виїжджав, на блокпості зустрів колишнього підлеглого, який перейшов на бік сепаратистів. І він Денису такий: „Бажаю…“ — і зупинився. Через те що Денис завжди був класним командиром і навіть той хлопчина його поважав, він його пропустив і не сказав, що Денис — військовий. Ця історія — до мурашок. Навіть коли людина зраджує Батьківщину, через повагу він тоді його не здав», — розповіла Яна.
Денис виїхав у Київ, де продовжив службу, проте у 2015 році лишив військову справу через стан здоров’я. Чоловік став IT-спеціалістом, а згодом відкрив власний бізнес. Яна пригадує, що, за словами Дениса, він узагалі не хотів бути пов’язаний зі службою, а у військовий ліцей його відправили батьки.
«Він завжди казав: „Та ніколи я туди не повернусь!“. Але почалася повномасштабна війна. 24-го він нас відвіз у безпечне місце, а 25-го вже пішов оббивати пороги військкомату», — додала Сакун.
Навчання та робота з Patriot
Денис працював на ЗРК С-300, а у січні 2023 року поїхав в США освоювати Patriot. Замість запланованих трьох місяців навчання, Денис навчився працювати з комплексом за три тижні. Коли повернувся в Україну, став командиром підрозділу інженерів, а згодом головним інженером Patriot.
Денис навчав інженерів та лагодив техніку, інколи навіть підручними засобами: «Щось там у них поламалося, а замінити було нічим. І він знайшов якусь звичайну паличку, поставив її — і це працювало. Це дало змогу дочекатися потрібну деталь у робочому режимі. Та й скріпками він теж щось лагодив. Він завжди тримав одну прикріпленою до кишеньки після того, як одного разу нею щось серйозне полагодив — те, що ніхто не міг. Після цього про Дениса пішла слава, що він скріпкою може полагодити будь-який злам», — розповіла Яна.
Фото: Вікторія Коломієць/hromadske
Денис також їздив у відрядження та в різних областях України лагодив Patriot. Пізніше ті комплекси збивати ворожі літаки там, де раніше їх неможливо було збивати.
Під час одного з бойових чергувань захисника, завдяки налагодженій ним техніці, військові вперше у світовій історії збили ракету РФ Х-47М Кинджал.
Знайомство та п’ятеро собак
Яна і Денис познайомилися на сайті знайомств. За словами жінки, її увагу привернули собаки, які були на всіх фото чоловіка — чотири сибірські хаскі. Дені з’явився у захисника найпершим, потім Сакун взяв на перетримку хаскі Оггі, від якого відмовилися власники, проте віддати з перетримки вже не зміг і лишив у себе. Потім Денис придбав будинок в Ірпені та вирішив дати люблячу родину ще двом собакам — Вінді та Чейзі.
Фото: Архів Яни Сакун/hromadske
«З тими собаками він почав виїжджати на тренування. Майже щосуботи він брав собак, мене, і ми перлися в ліс на тренування. Брав участь у змаганнях і завжди перемагав», — розповіла Яна. Пізніше в родині з’явився п’ятий собака — доберман Арні.
Фото: Архів Яни Сакун/hromadske
Фото: Архів Яни Сакун/hromadske
Денис переживав, що в разі його загибелі собаки не будуть отримувати любові та піклування, проте Яна намагається давати їм усе необхідне: «Для мене це дуже велика відповідальність. Вони вже стали моїми, і я маю забезпечити їм дуже високий рівень життя. Я їх люблю, і вони не заслуговують ні на що інше, аніж на найкраще. Тому на роботу я вийшла вже через два тижні після втрати».
Загибель Дениса
19 грудня 2024 року Яна востаннє говорила з Денисом по телефону. Наступного дня захисник мав приїхати додому, тому жінка планувала купити для чоловіка щось смачне та влаштувати затишний вечір, проте вночі відбувся масований обстріл. Яна прокинулася від вибухів, після чого перевірила, чи із собаками все добре. Зв’язуватися з чоловіком жінка не стала, адже була переконана, що «Денис просто незнищенний, Дениса вбити неможливо». Проте пізніше кума написала Яні, що Денис не відповідає на повідомлення. Жінка зв’язалася з побратимами та дізналася трагічну новину.
«Кажу: „Слухай, а можеш подзвонити до хлопців, щоб дізнатися, що там, бо я не можу додзвонитись“. Він мені передзвонює й каже: „Яно, Денис — усе. Дениса більше немає“», — розповіла Яна.
Денис загинув, рятуючи техніку під час пожежі.
Фото: Архів Яни Сакун/hromadske
«Він воював до останнього подиху. Він знав, що врятована техніка — це врятовані десятки тисяч життів. На його рахунку — понад 120 збитих ракет. І скільки вони працюють, стільки життів досі врятованих. Ці люди живі, тому що вони там», — поділилася жінка.
Яна займалася похороном коханого. Загибель Дениса стала важкою втратою для жінки: «Коли ти дуже любиш, ти віддаєш. А я дуже люблю свого чоловіка. Як дружина я віддала йому все, що можна було віддати. І в ньому насправді було дуже багато мене. І коли він помер, ота вся частина, яку я вклала в нього, те все, що було моє в ньому, померло разом із ним».
За словами Яни, найбільшою підтримкою для неї стали їхні собаки, які також відчували втрату і важко переживали це.
Фото: Вікторія Коломієць/hromadske
Фото: Вікторія Коломієць/hromadske
«У день похорону в одного з хаскі трапився напад епілепсії, хоч за вісім років такого ніколи не було. Вони почали гризтися, хоча ніколи не гризлися. Я виходжу, у мене Оггік лежить увесь у крові, задубілий, і мені треба було щось робити. Я не розуміла, що відбувається. Я це все вирішувала, возила по лікарнях», — пригадала Яна.
Навіть через дев’ять місяців після загибелі Дениса собаки чекають на його повернення та реагують на всі машини, які проїжджають повз.
Фото: Вікторія Коломієць/hromadske
Фото: Вікторія Коломієць/hromadske
«Я буквально нещодавно прибирала в автівці Дениса, а там були його речі і його запах. І коли я потім підійшла до собак, вони мене всю так винюхували. Зараз вони дуже зафіксувалися на мені, тому що вони зрозуміли, що когось не вистачає. Арнюша, наш доберман, теж дуріє. Він від мене тепер узагалі не відходить після втрати Дениса. Раніше такого не було», — розповіла жінка.
Життя після втрати
Після загибелі чоловіка Яна зробила тату, як у Дениса, а також набила його портрет.
«Багато людей мене запитують, як же він міг загинути в Києві, бо це ж, мовляв, „глибокий тил“. Я чоловіка отримала по шматках і ховала в закритій труні. Що значить „глибокий тил“?», — розповіла Яна.
Фото: Вікторія Коломієць/hromadske
Фото: Вікторія Коломієць/hromadske
За словами жінки, вона шкодує, що не встигла народити дитину від коханого та про те, що Денис не вдав біоматеріал, щоб на світ могла з’явитися їхня спільна дитина навіть після смерті захисника.
«Нащадки таких людей мають бути. І я розумію, що якби він залишив свої матеріали в якомусь банку, то я б обов’язково скористалася цією можливістю й народила б нашу спільну дитину хоча б у такий спосіб», — поділилася жінка.
Раніше Яна була дитячим психологом, проте зараз навчається, щоб працювати з ветеранами. Після загибелі Дениса жінка доглядає на деревами та квітами, які висаджував захисник. Майже на кожен день народження Яни Денис дарував їх саджанці квітів, які після цього сам доглядав.
Яна мріє колись створити власний терапевтичний сад для ветеранів, де кожна висаджена рослина буде присвячена конкретному полеглому військовому. Сад буде мати назву Chief Garden. Чіф — позивний Дениса.
«Я не врятувала свого Дениса, але хочу врятувати душі, які цього потребують. Бо військові, які проходять війну, насправді проходять якесь пекло. І ці люди заслуговують на те, щоб хтось боровся за них, як вони борються там за нас», — додала Яна.А
