«Молилися, щоб вижити, пекельна ніч» — як тернополяни пережили атаку. Репортаж з місця подій
Працівники місцевих фірм розгрібають зруйновані приміщення. Це шкребіння чути звідусіль — хтось мете скло, хтось тягне бляху, хтось збирає пінопласт. Дехто — нічого ще не робить, бо чекає на комісію, яка має зафіксувати масштаб збитків, пише 20 хвилин
— Такий вогонь, спалах… Страшно, дуже страшно, траєкторія, як іде на низ. А потім свист, ти думаєш, що воно вже над головою і зараз впаде на тебе. І ти не розумієш, чи воно зовсім поруч, чи в тебе ще є час на порятунок, — починає розмову пані Галина, яка в цю ніч якраз мала зміну на заправці поруч.
Жінка ще не може прийти до тями, п’є водичку і додає: «Як кінець світу. Рідні нервували, дзвонили, хвилювалися, знали, що на зміні. То вже втретє, що я так — одного разу була на зміні, коли прилетіло, потім вдруге, а це — третій раз».
Що робили? Та — «молилися, бо нас би не було», каже Пані Галина. Втім, вона відповідає дуже скромно. Водночас колеги підхоплюють розмову: «Ця смілива жінка не просто зреагувала на загрозу, а ще й допомагала колезі, який був разом із нею на зміні».
Чоловік поважного віку вдячно киває головою та зауважує: «Такий стрес, не можу відійти, важко говорити, що пережили».
Усередині заправки — гори скла, розбиті меблі, перегородки дверей, зруйнований товар. Нічого чіпати не можна, бо це все мають зафіксувати представники інспекції, наголошують працівники. На полицях маркету — вцілілі дитячі іграшки, які ніби символізують нашу незламність.
Поруч із цією заправкою — приватні підприємства. Там теж чимало пошкоджень. Робітники неохочі до коментування, та дехто — навпаки хоче виговоритися.
«Ви бачите: картина маслом, що сказати!» — каже до нас пан Володимир.
Він приїхав на зміну вже вранці та дуже щасливий, що не був там вночі.
— Тут охоронці були, але зміна вже завершилася. Начальник казав: «Учора вам було спекотно через високу температуру повітря, бо ми якраз на даху робили. А сьогодні — нам всім жарко через це, не маємо чим дихати».
Під час ракетно-дронової атаки чоловік був удома, в укриття не спускався, бо, нарікає, до нього треба бігти через дорогу. Чимала відстань, страшно, щоб по дорозі нічого не зачепило.
Біля розбитих підприємств ще працюють рятувальники, чергують поліцейські та медики. Значна частина території огороджена червоною стрічкою. Сюди — зась.
Значні збитки в автосалонах, які зовсім поруч. Побиті вікна, знищена стеля в приміщеннях та пошкоджені дорогі нові автівки. Суми колосальні.
— Є автомобілі, які нам імпортер дав на відповідальне зберігання, то вони мають щось відшкодувати. Але більшість автомобілів викуплені за наш кошт, і вони найбільше пошкоджені. У нас вже була така ситуація, рік тому, то у нас осколками побило автомобілі, які стояли в салоні, і стеля трішки була завалилась. Але це була відносно дрібничка з тим, що є зараз, — розповідає працівник товариства «Автопалац Тернопіль» Володимир.
В іншому салоні додають: «Поки не підрахувати. Пошкоджень дуже багато, дуже. Постраждалих серед працівників немає, і це — головне».
Власники фірм мають зробити якомога більше фото автівок, які тут на відповідальному зберіганні. Потім їх очистять і зафіксують самі пошкодження. Також на стоянках вночі були транспортні засоби, які клієнти вже викупили. Деякі з них зазнали серйозних пошкоджень.
Підприємці, із якими вдалося поспілкуватися, зазначають, минулого разу, коли була ворожа атака, ніякої компенсації за пошкоджене майно так і не отримали. Тож і цього разу теж розраховують більше на себе.
Є руйнування і в одному із корпусів технічного університету. Тут повилітали вікна, є пошкодження всередині. Журналісти зустріли на місці ректора закладу, він лише розмахував руками, що збитків багато, але деталі розказувати не захотів, мовляв, зараз у відпустці.
Відділення Нової пошти, місцеві крамнички, офісні приміщення — вибуховою хвилею зачепило фактично все.
Є пошкодження і в житлових будинках неподалік.
Вибиті вікна, обвислі карнизи, зруйновані перегородки дверей. Мешканці триповерхового будинку, який, очевидно, був раніше гуртожитком, із жахом згадують нічні події.
— Проснулися від першого вибуху, зрозуміли, де удар. Ми з сусідами почали збігатися донизу, прикривали собі дітей. Я сама накрила доньку, було дуже страшно. Укриття тут немає, тож сиділи просто між стінами. Чули шахеди, потім ракети. А після цього — страшний свист, це був газ, мабуть. Діти всі плакали, налякалися дуже, здавалося, що вже все. Не переживемо, — розповідає пані Наталія.
У її помешканні незначні пошкодження, тож із чоловіком стараються полагодити все самостійно. А от у сусідів ситуація гірша — вибило і вікна, і двері.
«Люди злякалися, і багато хто вже поїхав у село, бо як тут лишатися», — додає співрозмовниця.
Трохи далі, у котеджах, теж від вибухової хвилі позривало вікна та двері в гаражах.
— Жах, що тут робилося. Шахеди кружляли, ракети вибухали. Світло було, як удень», — пан Андрій показує, що сталося. — Погнуло, повиривало. А там далі — велика вирва…
Йдемо до вказаної ділянки. І справді — видно здалеку вирву. Обірвані лінії електропередач. Працюють спеціалісти, намагаються відновити електропостачання. Поліцейські спілкуються з тутешніми.
— Нічого не чіпайте, не перекладайте, — чуємо краєм вуха.
— Ні-ні, добре, що живі, — відповідають люди.
І справді — як в один голос. Люди пережили страшенний стрес, дехто втратив бізнес. Є й ті, хто отримав травмування та зараз перебуває у лікарнях. Нагадаємо, що загалом внаслідок удару по Тернополю є 11 потерпілих, серед них 6 рятувальників. Ті, кому вдалося врятуватися, радіють, що живі.
