Мені 33, і я вдова: пост вдови воїна ЗСУ підірвав мережу
Мені 33, і я вдова. В мене 3-річний син.
І мене дратують три фрази:
1. “Герої не вмирають” – та вмирають, панство. Вмирають пачками щодня. Не було ще такого дня з 2014-го року, щоб герої не вмирали.
2. “Ми помстимося” – та ніхто не помститься. Це пусті слова. І насправді не потрібні.
3. “На тому світі на них чекає розплата, їхні діти відповідатимуть за їхні гріхи, Бог все бачить, вони ще за це заплатять, не зараз, а потім, ну і тому подібне” – ви серйозно? Або вони платять тут і зараз, або не платять взагалі. А оці от казочки про божу кару, про справедливість і т.д. – це пустодзвін.
Я це все пишу, бо мені болить. Бо насправді так воно і є: герої вмирають! Ніхто нікому не помститься! І ніфіга цим … не робиться! Ніякий шляк їх не трафить.
Це все правда…
