Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

Батьки, сестри, родичі загиблого воїна всіма силами намагаються, щоб за три місяці їхнє прохання підтримала достатня кількість людей, а це – 25 тисяч.

Андрій народився 6 грудня 1982 року у Тернополі. Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі № 9. У 2001 році закінчив Тернопільське вище професійне училище технологій та дизайну № 10. Здобув кваліфікацію муляра-будівельника. Жив звичним життям, працював, допомагав сестрам Світлані та Ірині, татові Василю і мамі Галині, змалечку порався в рідному селі батьків Костянтинівці, що неподалік Малого Ходачкова. Ніколи ні в чому не відмовляв, йшов на поміч з щирим серцем.

Коли росія повномасштабно вторглася на наші землі, Андрій без жодних вагань 28 лютого 2022 року пішов захищати Україну.
Будучи солдатом оператором взводу протитанкових ракетних комплексів механізованого батальйону військової частини «А7015» 4-ої танкової бригади, виконував бойові завдання в найгарячіших точках на сході країни: Харківської та Донецької областей.

Він двічі побував у короткостроковій відпустці, – порадував рідних, відвідував церкву, зустрічався із друзями. Вчергове у відпустці мав бути у лютому, на татів ювілей. А через кляту війну замість святкувань відправляли Андрію сороковини.

Вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув 6 січня 2024 року на бойовій позиції, отримавши осколкові поранення, несумісні з життям, в селі Іванівка Куп’янського району, що на Харківщині.

• Звичайно, Перемоги хочеться усім, але обороняючи нашу країну загинув мій єдиний син. І я прошу всіх, не лише тих, кого війна торкнулася чорним крилом.
  Знайти тих 10 хвилин у своєму житті та підтримати голосом петицію на сайті президента про присвоєння звання «Герой України» моєму сину Андрію. Він віддав своє життя за нас, за вас, за усіх українців, – просить мати Героя.
   
•  Андрій дуже любив свою родину, Батьківщину, тому й пішов на війну, щоб захистити їх від ворожої навали. Він весь час говорив: «Я пішов за Вас, якби не ми там, то орки були би вже тут» – говорить сестра. – Він був дуже доброю людиною, хоч свого гніздечка так і не звив…

До завершення терміну подачі петиції залишився 20 днів, але необхідні голоси ще не зібрані. Рідні сподіваються на позитивний результат. 

• Перші кроки завжди важкі. Але останні – найважчі – ділиться зі мною наболілим сестра Світлана. – Так і з підписанням петицій, і не лише моєму брату (на сайті президента України зареєстровано понад 500 петицій – авт.). І це стосується усіх рідних, у кого війна забрала найдорожчих.

Підписати петицію можна за посиланням –https://petition.president.gov.ua/petition/ 
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися на сайті президента України за допомогою електронного підпису, через обраний вами банк, через «Дія.Підпис».

Вічна слава і вічна пам’ять Герою!

джерело