Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

Вирок водію, який напідпитку на смерть збив 42-річну маму трьох дітей у Борсуках, проголосив 5 серпня Лановецький райсуд, пише 20 хвилин

19-річного водія відправили до в’язниці та на 10 років позбавили прав. Адвокат вважає вирок надто суворим і готує апеляцію. 

Загинула на місці, водій втік

Коли загинула мама хлопчиків, молодший був у першому класі, а старші зараз перейшли до шостого і дев’ятого. «20 хвилин» дізналися, що чоловікові довелося за допомогою ДНК через суд підтверджувати батьківство. Але це рішення суду оскаржує в апеляції інша бабуся — мати загиблої мами хлопчиків. 

ДТП, нагадаємо, сталася 6 жовтня 2024 року близько 6-ої ранку у с. Борсуки Кременецького, колишнього Лановецького району. На узбіччі дороги знайшли тіло жінки. На місце прибула слідчо-оперативна група. Поліцейські переглянули камери відеоспостереження, опитали свідків та очевидців події, а також виявили уламки деталей автомобіля, що й допомогло швидко встановити марку та водія.

— За кермом ВАЗ був 19-річний житель одного із сусідніх сіл, — повідомляли у відділі комунікації поліції Тернопільщини. — У момент ДТП перебував у стані алкогольного сп’яніння.

За даними слідства, хлопець збив жінку, яка їхала велосипедом, і навіть не зупинився. 

Відомості про подію внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 286-1 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до десяти років.
 

Загинула поруч із домом

42-річна Юнна Скурська того ранку їхала велосипедом на ферму, як робила це щодня. Вона завжди встигала перед тим зібрати дітей до школи й лишити теплий сніданок, розповіли «20 хвилин» односельці. Цього разу додому вона вже не повернулася. Від отриманих травм жінка загинула миттєво — всього за кілька метрів від власної хати. Батько подзвонив старшому синові того ранку та поцікавився, де мама, бо не бере слухавку? Той у пошуках вибіг на двір і побачив швидку… 

— Вона була дуже працьовита, все в руках горіло, всьому давала раду, — розповіла сусідка загиблої пані Лілія. — У наше село вона прийшла у невістки. І в неї було трагічна історія ще з дитинства, Юнна не дуже любила про це згадувати. Але вона росла в інтернаті, хоча мама жива досі. Юнна була дуже вдячна своєму дідусеві, який її забрав з інтернату вже в досить дорослому віці. Навчив буквально всьому — хліб пекти, готувати, закрутки робити. Юнна дуже гарно готувала і пекла. Прибіжить з роботи — раз-два — і вже тортик дітям готовий. Працювала багато і тяжко — як кажуть, за п’ятьох.

 

Сусіди обурюються, що Юнна виросла в інтернаті, а зараз її мама хоче забрати малих. Нам не вдалося зв’язатися з бабусею, щоб отримати коментарі.  

Юнна не мала розкошів, але мала чіткі пріоритети: діти завжди мали чистий одяг, повні тарілки, книжки й костюми на свята, кажуть сусіди. Провела у стареньку хату воду, облаштувала санвузол, купила бойлер і пральну машину. А коли почалося дистанційне навчання, придбала ноутбук, бо «діти мають вчитися».

— Вона завжди казала: «Вчіться, щоб не робити так тяжко, як я», — згадують односельці. — Своїм дітям вона прагнула дати те, чого не мала сама — материнську любов і турботу.

Юнна не закінчувала університетів — її єдиним університетом було життя, каже сусідка Лілія Костишин. Не знала жодних педагогічних теорій, виховних методик. Мала свою материнську педагогіку: обійняти, поцілувати, похвалити, крикнути, добре насварити і навіть вдарити, бо на малих шибеників часом не вистачало нервів. Як «обпереже» рушником! А потім обіймає і заціловує там, де вдарила.

Суд і суперечки за опіку

Цивільний чоловік Юнни, Мирослав, на момент трагедії служив у ЗСУ. Офіційно одруженими не були, а Юнна виховувала дітей як мати-одиначка. 

Як розповів «20 хвилин», він в понеділок мав приїхати у відпустку. 

— Думав, як зі мною щось станеться, хоч Юнні і дітям допомога буде, — розповів Мирослав Скурський. — Тому планував, у понеділок приїду у відпустку, одружимося. А в неділю мені подзвонили, що Юнни вже немає. Приїхав перед похороном. 

Формально Юнна була одинокою матір’ю, тож після трагедії потрібно було офіційно встановити батьківство. Суд за результатами ДНК ухвалив відповідне рішення, але мати загиблої подала апеляцію — вона прагнула оформити опікунство над онуками. 

— Бабуся молодших хлопців майже не знає, — кажуть у службі у справах дітей. — Діти самі висловили бажання жити з батьком. Але поки ми очікуємо на рішення апеляційного суду. 

Ситуація ускладнюється й тим, що до завершення юридичних процедур діти не можуть отримувати пенсію у більшому розмірі.

Сини одразу проживали із батьком після загибелі мами, каже провідний спеціаліст сектору «Служба у справах дітей» Борсуківської сільської ради Неоніла Фурман. 
 

— Сім’я перебуває у нас на контролі, часто навідуємося до них без попередження, з дітьми спілкуємося, — каже Неоніла Фурман. — Д. 7 років, Ю. 11 і старшому хлопчику В. 14 років. Діти з татом, він зі своєю мамою піклуються про малих. З батьком проживали разом ще до того, як він пішов на війну. 

За словами представниці Служби, позиція мами загиблої — вона хоче мати опіку над дітьми. Плаче, що дуже любить онуків, хоча сусіди і рідні кажуть протилежне. Тому у Службі чекатимуть на рішення апеляційного суду, бо інших рідних чи тих, хто виявив би бажання взяти малих під опіку — немає. 

Що розповів водій

19-річного водія судили за смертельну ДТП у стані сп’яніння і залишення в небезпеці, а фактично втечу з місця події. 

У суді провину визнав повністю. Розповів, що ввечері напередодні поїхали з друзями у сусіднє село до дівчат. За кермом був він, керував батьковим авто.  Водінню навчився у місцевому технікумі, правила дорожнього руху знає, але іспитів не здавав, тому посвідчення водія не має. За матеріалами справи, про які дізнаємося із Судового реєстру, раніше, він неодноразово брав батьківський автомобіль та керував ним. У 2023 році його притягували до адміністративної відповідальності за ДТП і керування у стані сп’яніння. 
 

З друзями того вечора вживали пиво і горілку. Близько 4 ранку повернулися у село, відвіз друзів додому та повертався через Борсуки за дівчатами, щоб відвезти і їх додому. Коли виїхав на головну дорогу і проїхав церкву, у його автомобілі на ходу відкрилася права пасажирська дверка і він, не зупиняючи авто, нахилився, щоб її закрити. У цей момент кермо крутнулося вліво, і авто виїхало на смугу зустрічного руху. Одразу відчув сильний удар та зупинив автомобіль. Перед зіткненням на дорозі нікого не бачив, бо була ще темна пора доби і йшов дощ, розповідав обвинувачений у суді. 

— Коли вийшов з автомобіля, побачив, що збив жінку, яка їхала на велосипеді, — згадував Іван Б. у суді. — Підійшов до неї, перевірив  пульс на шиї, але його не відчув, жінка не подавала ознак життя. Викликати швидку не міг, бо телефон розрядився. Сильно злякався, що збив людину, повернувся до автомобіля. Перечепився за велосипед, взяв його кинув у багажник та поїхав до свого дому. 

Дорогою додому Іван викинув велосипед потерпілої у лісопосадці, а коли приїхав додому, зняв та заховав пошкоджене вітрове скло, а на його місце поставив ціле, яке було у нього в гаражі. Нове скло він не замінив, а лише приставив його на автомобіль. Про подію нікому не розповідав, допоки до нього додому не приїхали працівники поліції, згадував Іван у суді. Також просив пробачення у потерпілих — старшого сина і матері загиблої. І просив суд його суворо не карати.

 

Вирок будуть оскаржувати

Суд визнав його винним і засудив до 7,5 років ув’язнення, приєднавши до основного додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 10 років. 

Однак сторона захисту заявила «20 хвилин» про намір оскаржити вирок, вважаючи його занадто суворим, і наполягала, що злочин був вчинений без умислу, а обвинувачений щиро каявся.

— Ми не заперечуємо, що кермувати напідпитку — це злочин, — каже адвокат засудженого Віталій Сідоров. — Але іноді навіть за умисне вбивство дають менше. Суд не врахував щире каяття мого підзахисного. А саме те, що після події він особисто надав дозвіл слідчим оглянути транспортний засіб на території власного домогосподарства. Що обвинувачений розповів правдиво про всі фактичні обставини, зокрема й про те, що вживав алкоголь. І не втік на дві доби, після чого з’явився і сказав, що був тверезим. 

— Суд також не врахував багато позитивних характеристик Івана — з місця навчання, проживання тощо, — каже адвокат. — Шкоду він частково відшкодував, син загиблої просив не карати водія суворо. Тому покарання, на нашу думку, надто суворе. 

Мати загиблої заявила й цивільний позов на відшкодування моральної шкоди. Рідні Юнни переконані, що компенсація, яку присудили, має йти дітям. Тому батько планує оскаржувати вирок в апеляції.  

Мирослав Скурський каже, що батьки водія допомагають дітям і йому, тому просили для Івана меншого покарання. 

— До батьків водія претензій не маю — вони допомагають і обіцяють це робити і надалі,  — розповів журналістці пан Мирослав. — 20 тис. грн дали на похорон, на 9-ий день ще 5 тисяч і на 40-ий день за Юнною — ще 3 тис. грн. Харчами допомагали, город обробити. Сподіваюся, виконуватимуть обіцянку і після вироку. 

Чоловік планує оскаржувати вирок суду за ДТП. Але не вимагати  суворішого покарання водію, а щоб компенсацію призначили не мамі Юнни, а дітям, каже Мирослав Скурський. 

Батько теж чекає рішення апеляції щодо опіки над дітьми. Бо, каже, 6 жовтня буде рік, як діти втратили маму, а пенсії з втрати годувальників через суди не мають досі. 

Сьогодні три сини Юнни живуть із батьком. Допомагає бабуся, батькова мама. Діти охайні, спокійні, на контакт йдуть легко, — кажуть у сільраді.
 

Майже рік минув після ДТП, але біль не вщух. У селі кажуть: «Все трималося на ній». Її енергії, любові та відданості вистачало на все. І тепер діти намагаються жити так, як учила мама: триматися разом, допомагати одне одному й не опускати рук…