Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

За результатами керівництво закладу звинуватили в тому, що вони порушують базові права дітей та ігнорують випадки насильства одних учнів над іншими (окремі деталі звіту поширила у своєму інстаграмі адвокатка Інна Мірошниченко, яка була в складі групи). Кореспондентка «Бабеля» Каміла Грабчук поговорила про ці події з керівництвом, вихованцями та випускниками інтернату, батьками, вихователями і благодійниками, що допомагали інтернату багато років поспіль, а також із місцевими чиновниками — загалом більш ніж із двадцятьма людьми. Вона побувала в інтернаті на початку грудня та ось що побачила там і почула. Фотографії Михайла Мельниченка, пише Тернопільправда

«Я кефір не люблю, — на умовах анонімності розповідає «Бабелю» дівчина, що живе та навчається в інтернаті. — Вихователь Ігор Сторожук тримав мене за голову, а діти заливали [кефір мені в рот]».

«Ігор Сторожук одну дівчину взяв за шию і підняв. Він так грався, — розповідає «Бабелю» інший учень. — Ще в нього була гра «подзвонити мамі». Це коли наступаєш хлопцю на ноги і тягнеш за статеві органи. Або ногою тиснеш між ніг».

«Мене якось на коридорі зачепив один хлопець. Я сказала братові, він за мене заступився. А потім той хлопець сказав [виховательці Наталії] Бурдаш, і вона мене планкою била. Такою, від ліжка. За те, що поскаржилась».

«Це було у вересні 2024 року. Хлопець зґвалтував нову дівчинку. Після цього батьки забрали її документи із закладу. Директорка [інтернату Дар’я Коменда] влупила [хлопця] по спині і в голову і сказала: “Ще раз таке буде, то я тебе в психушку завезу”».

Це чотири з багатьох історій про насильство і погрози, що їх діти, які навчаються в інтернаті, розповіли представникам моніторингової групи, волонтерам, що викладали в інтернаті, і «Бабелю». Останнє свідчення — про сексуалізоване насильство однієї дитини над іншою — моніторингова група записала на аудіо, яке є в розпорядженні «Бабеля».

В листопаді ювенальні прокурори Тернопільської області відкрили кримінальні провадження, де фігурує керівництво інтернату. Другого грудня директорку інтернату Дарʼю Коменду відсторонили від виконання обов’язків. Саме в цей час, 5 грудня, в інтернат приїхала кореспондентка «Бабеля» Каміла Грабчук.

1

Нове Село розташоване за сорок хвилин їзди від Тернополя. На головній вулиці церква, кладовище, зупинка громадського транспорту, та сама спеціальна школа-інтернат, поліцейський відділок, загальноосвітня школа і два невеличких магазини.

Поряд зі школою-інтернатом ігровий майданчик і велике кладовище, яке не відділене від закладу парканом.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Біля інтернату облаштовано ігровий і спортивний майданчики. Одразу за ними — велике кладовище. Два триповерхових корпуси інтернату поєднані між собою. В одному вихованці живуть, в іншому — навчаються. Зараз в інтернаті живуть 84 дитини, які мають різні юридичні статуси.

Щороку на Новосільську спецшколу з державного бюджету виділяють 20 мільйонів гривень. Більшість коштів іде на утримання будівлі та зарплати працівників, яких майже стільки ж, скільки й дітей.

В інтернаті живуть:

• діти-сироти (якщо померли обоє батьків);
• діти, чиїх батьків суд позбав права на опіку;
• діти, чиї батьки не можуть подбати про них через матеріальний стан або складні життєві обставини;
• діти, яким потрібен спеціальний догляд.

Заступниці директора інтернату Галині Крижовачук сімдесят років. Вона закінчила Тернопільський педагогічний університет і все життя працює в Новосільській спецшколі. З 1991 року й досі вона на посаді заступниці директора. Саме її адвокатка моніторингової групи Інна Мірошниченко звинуватила в корупції. Під час моніторингу, який проводив Офіс дитячого омбудсмана, з’ясувалося, що земельну ділянку, яка належить інтернату, передали в користування чоловікові Галини Олегу Крижовачуку. Він колишній директор, а нині власник аграрного підприємства «Україна», що за радянських часів було колгоспом. У 2007 році президент Віктор Ющенко присвоїв Крижовачуку звання Героя України за «багаторічну самовіддану працю».

Інформацію про оренду земельної ділянки в інтернаті не заперечують, кажуть, підприємство Крижовачука вправно дбає про землю, подарувало інтернату автомобіль і безоплатно постачає яблука. Яблук у закладі й справді чимало. Галина Крижовачук усі звинувачення в бік керівництва інтернату відкидає. Вона пишається своїм закладом: каже, що кожна дівчина, що випускається зі спецшколи, вміє шити на швейній машинці. Три десятки випускників інтернату зараз служать в ЗСУ. В одному з інтернатських коридорів висять їхні портрети. На протилежній стіні — полотна, які вишили учні. Саме це, вважає Галина, і є справжніми результатами її роботи.

На стінах вишиті картини і патріотичні плакати.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

«Я за своє життя бачила десятки, сотні перевірок! Але такого [як перевірка від омбудсмана] ще не було. Зазвичай приїжджають, щось бачать добре, щось бачать недобре. А тут приїхали одразу злі. Навіть чаю не попили!» — обурюється Крижовачук і одразу додає, що словам дітей про насильство вірити не можна, тому що «вони слаборозвинені і можуть просто видумувати». Вона запевняє: насильства не могло статися, тому що діти перебувають під цілодобовим наглядом вчителів, вихователів, нічних нянь і камер відеоспостереження.

А втім, і вихователі, і діти, з якими поговорив «Бабель», спростовують її слова. «Камер спостереження в кімнатах немає, — каже вихователька закладу. — Вони є тільки в коридорі. На першому поверсі камера направлена на вихід, коридору не бачить». А вихованка інтернату, яка попросила не називати її імені, згадує, як одного разу троє хлопців «ходили по спальнях і мацали дівчат. Нянька десь у себе була. Вона не сидить з нами. Прийде, подивиться, що ми всі є, і піде».

2

Ще одне гучне звинувачення на адресу керівництва інтернату — що воно безпідставно відправляє дітей до психіатричних лікарень в Тернополі та Львові. Частина вихованців інтернату — ті, хто має відповідні діагнози, — справді час від часу там лікуються. Але, за словами дітей, психлікарня стала для вихованців рутинним покаранням.

Галина Крижовачук запевняє, що так було лиш раз. Вона показує фотографію дівчинки-підлітка, яка сидить на краю ліжка, опустивши голову, її лице закриває довге чорне волосся.

«Напилася, розбила біде, — каже Галина. — В прийомній родині від неї відмовились, бо [в неї] характер жахливий».

Два корпуси закладу зʼєднує великий коридор.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Адвокатка Інна Мірошниченко розповідає про два таких випадки — це щонайменше. «Є діти, чиє перебування в психлікарні фіксують, — каже вона. — А є діти, по яких це не фіксується». В числі останніх хлопець-підліток, з яким Мірошниченко спілкувалась під час візиту в інтернат. За його словами, він мав прийомних батьків і не повинен був жити в інтернаті. Після того, як комісія поїхала, хлопець зник. Волонтерка, з якою співпрацює Офіс омбудсмана і з якою поспілкувався «Бабель», знайшла його в Тернопільській обласній психоневрологічній лікарні. Вони бачились і спілкувались. Крижовачук стверджує, що нічого подібного не було, а дитину просто вигадали.

3

Вдень в інтернат приїжджає поліція: одного з вихованців забирають, щоб допитати в одному з кримінальних проваджень — усього їх чотири. Всі збираються в кабінеті Галини Крижовачук: поліцейський, жінка — шкільний психолог, сама Галина і виконувачка обов’язків директора Ольга Хміль — вона працює в закладі 36 років. Навпроти поліцейського сидить хлопець-підліток, поруч із ним — його мама, худорлява жінка середнього віку. Хміль шепоче мені на вухо, що в мами СНІД і туберкульоз, а поліція додумалась її привезти. Волонтери, які працюють з інтернатом, кажуть, що хлопець має розумовий розлад і був жертвою сексуалізованого насильства. Поліцейський планує везти його на допит разом із мамою та шкільним психологом.

Галина Крижовачук показово обурюється:
— Чого ми чекаємо, я не розумію? — каже вона.
— [Мені] передзвонять з управління, — каже поліцейський. — [Хлопець] їде [на допит] однозначно, і психолог.
Галина починає розпитувати хлопця:
— Ти дуже гарний хлопчик, розкажи, тебе хтось [ображає]?
Поліцейський перериває Галину:
— Та [його] опитають [у відділку] і все.
В розмову встряє Ольга Хміль:
— Дитину з інтелектуальними порушеннями?!
Поліцейський відповідає, що всі присутні добре знають, що зараз відбувається. Ольга Хміль незворушна:
— Ми не знаємо!
Поліцейський нагадує, що іншу дитину з інтернату вже викликали на допит.
— Одну дитину, — поблажливо погоджується Галина. І суворо додає: — Та дитина після того два дні плакала!

Галина питає поліцейського, чи має він своїх дітей і чи хотів би, щоб їх отак допитували. В розмову втручається мама. Вона сумбурно розповідає, як переживала всю ніч і вступає в перепалку з поліцейським. Вона переростає в суперечку між усіма присутніми.

Хлопчик весь час сидить на стільчику і дивиться в підлогу. Здається, він цікавить усіх присутніх в останню чергу. В розмову вступає жінка, яка працює шкільним психологом.

— Я перший раз таке чую [про насильство]! — каже вона. — Діти тут під цілодобовим наглядом і ніхто їх на ніч самих ніколи не залишає.
— Він уже переляканий! — продовжує обурюватись Галина. — І так війна йде, а вони ще й дітей… Діти розумово хворі!

Один з коридорів Новосільської спецшколи.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Всім, хто їде у відділок поліції, видають захисні маски. Хлопчик бере свою в руки і сміється, розглядаючи її. Всі виходять з кабінету, крім Галини Крижовачук і Ольги Хміль.

— Ви пишете, так? — питає вона у кореспондентки «Бабеля». — Ми хочемо [влаштувати святкування Дня святого] Миколая дітям. То хто про права дітей не думає?! Ми? Чи ті перевіряючі, які забирають дітей?

Галина розповідає, що хлопця, якого щойно забрали на допит, «ніхто не бʼє» і «не ображає». Вона запевняє, що не знає, чому його будуть допитувати. Ольга починає схлипувати. Здається, що вона прикидається.

— Нам всі нерви [вимотали]! — жаліється Ольга. — Безсовісні, зробили нас монстрами!
— Буде москалям чим тішитись. То всьо на руку їм, — каже Галина. Слова про ганьбу на всю Росію вона повторює цілий день, і здається, це хвилює її чи не найбільше.
— Школа робить усе для дітей! — підхоплює Ольга.
— Але для таких хворих дітей це є психічна травма! — нагадує Галина.

4

Близько третьої години дня в інтернаті починають святкувати День святого Миколая. Ми піднімаємось до актової зали. На сцені діти в білосніжних костюмах співають: «Миколай на світі є — є! Заспіваймо разом — є!».

Виступають гості, вихованці інтернату спостерігають з глядацьких місць. Більшість одягнена в чорне, сидять чемно. Вони аплодують, співають молитву, дякують. Галина час від часу риторично питає:

— Ну хіба от це погано?! Ну що тут поганого?!

На передніх місцях у залі сидять кілька найбільш активних дітей. Вони намагаються підспівувати або стрибати. Поряд сидять вихователі: тримають їх за руки або спину і затуляють роти руками.

Актовий зал під час святкування Дня святого Миколая в Новосільській спецшколі. Заступниця директора Новосільської спецшколи Галина Крижовачук.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Біля сцени стоїть чоловік: він усміхається, пританцьовує і знімає концерт на телефон. Це Андрій Савчук — підприємець і власник благодійного фонду, він сам виріс в інтернаті. Після того, як навколо спецшколи почався скандал, він опублікував у своєму інстаграмі відео на підтримку закладу. Галина виходить в центр залу і звертається до дітей. Вона закликає їх бути вдячними.

— Ми нагодовані, нам тепло, ми маємо буквально все, що нам треба. Але ми знаємо, що майже половина України без даху над головою і без куска хліба! Ми не повинні про це забувати! Ми повинні їм допомагати. Ви плетете сітки, ви ліпите свічки, ви пишете листи і малюєте малюнки. Ми повинні бути вдячні Богу!

Дітям роздають мандарини, свято закінчене. Всі розходяться по кімнатах. В коридорі кілька дітей підштовхують одне одного і бʼють ногами в спини.

5

Ми просимо Галину Крижовачук показати нам інтернат. Вона веде нас до навчальних класів і показує поробки. Всі класи однакові — типові для комунальної середньої школи. Потім довгим коридором ми переходимо до «житлового» корпусу і заходимо в ігрову кімнату.

Там немає іграшок. Стоїть телевізор, диван, крісло, посередині кімнати — великий килим. Діти сидять на ньому, розбирають отримані на концерті пакети із солодощами. Хтось у гумових капцях, хтось — у вуличних чоботях. Просто навпроти ігрової — вбиральня, її двері відкриті й запах проникає в ігрову.

Навчальний клас, спальна та ігрова кімнати Новосільської спецшколи.

Михайло Мельниченко / «Бабель»

Наступна кімната по коридору — душова. За нею спальні. В кожній по чотири-шість ліжок. Всі ідеально застелені світло-коричневими тонкими покривалами.

— Колись було по 36 [ліжок в кімнаті], — каже Галина.

Наша «екскурсія» добігає кінця і я запитую Галину: якщо вона не вірить словам дітей про насильство, чому не провела медичний огляд? Чому не впевниться, що з дітьми все гаразд?

— Та то не правда! — каже Галина.
— А чому не запитати лікаря? — питаю я.
— То батьки повинні робити.
— Але раптом це правда?
— Ні, не може такого бути.

Найбільше, додає Галина, її хвилює те, що інтернат знеславили.

— Треба було на місці розібратися, повісити директорку, — каже вона. — Кидати в світ не треба було! Це є клеймо на Україну!

Крижовачук і Хміль говорять, що за наклеп на інтернат планують йти в суд і відстоювати своє чесне імʼя.

— Ми вже хочемо затишшя. Класи в нас гарні, діти гарні, все є, ну для чого писати?! Та то якесь шоу! Ми того так не лишим, правда, Галина Євгеніївна?! — звертається Хміль до колежанки.

6

«Бабель запитав керівницю департаменту освіти і науки Тернопільської ОДА, чи отримували вони колись будь-які скарги на керівництво Новосільської спецшколи. Керівниця департаменту Ольга Хома відповіла, що з 2015 року до них ніхто не звертався.

А втім, «Бабель» отримав копії офіційних скарг на керівництво спецшколи, які відправляла одна з виховательок. З документів видно, що обласний департамент освіти і науки Тернопільської ОДА підстав для перевірки не побачив і порадив надати більше доказів. Іншу скаргу вихователька відправила в Державну службу якості освіти. Документ перенаправили до того самого обласного департаменту освіти Тернопільської ОДА й позначили звернення як опрацьоване. Вихователька отримала догану.