Історія Тернополя крізь столітні монументи
"Писати про це мене наштовхнула чергова полеміка, пов’язана з пам’ятником Пушкіну у центрі Тернополя. Як нема заперечень, що О.С.Пушкін – видатний поет, так ніхто й не сумнівається , що до нашого міста він ніякого стосунку не має.
Скажу свою думку. Хай її ігнорують, чи, хоч трошки прислуховуються, до неї, а у наш час, відносної демократії, маю право її висловити. Між іншим, що то є демократія? Відповідь, це, коли цепка собаці подовжують, гавкати дозволяють, а миску з їжею... далі відсувають. Інший варіант пояснює Петькові сам Чапаєв: – Це коли ти, можеш про мене говорити, що захочеш! – І що мені за це нічого не буде? – Звичайно, не буде. Ні коня, ні шашки, ні бурки... Все схоже, як у нас зараз!
Як не крути, встановлення пам’ятника це цілеспрямована акція. Найчастіше - політична. Ось чому й міняються вони, як можна чітко прослідкувати на прикладі нашого міста, з кожною зміною або самої влади, або її поглядів: Й.Пілсуцький - В.Ленін - Данило Галицький, св.Текля – Й.Сталін – К.Маркс – Я.Стецько. Вони міняли один одного, як тільки мінялася влада. І тим, кого ставлять, і тим, кого міняють, а потім міняють ще раз, на іншого, і тим, хто живе поруч якось байдуже, що з тими пам’ятниками твориться.
Та нічого не робиться просто так! Пам’ятники Сталіну, Леніну, Горькому, Затонському, Галану, що були у нашому місті, були символами верховенства комуністичної ідеології над іншими, демонстрація того, що, навіть, у Тернополі поважають і шанують комуністичних лідерів. При їх відсутності сучасна молодь вже зараз починає задавати питання: - А хто то такі? Добре це чи погано? Відповідь - добре, що вони не нагадують про себе щодня, і погано, бо забуваються злодіяння, які мовчки робились під гучними комуністичними гаслами.
Пам’ятники ставляться, для того, щоб нагадувати нащадкам про якусь значну подію, людину чи групу людей. Це важливо для пропаганди серед живих, особливо, молоді, для її усвідомлення, хто вони є і про що їм треба добре пам’ятати, щоб сташне не повторювалось. Про що нагадує нам Пушкін? Про те, що він російський поет? Так! Що по всій Україні проходив процес русифікації. Так ! А встановлений Пушкін у самому центрі міста, думаю, лише для демонстрації лояльності до Росії колишнього місцевого начальства!
Гляньмо на історію цього місця. По другій світовій у колишньому дворі зруйнованого тернопільського муніципалітету, перетвореного після 1945 р. на дитячий майданчик , був зразу ж встановлений , і сумніватися не треба хто - маленький Ленін (ф.1,ф.2). Потім, не ясно чому (на думку приходять сталінські ревнощі), він був замінений на нейтральний в політичному відношенні фонтан (ф.3-ф.5). Може, зіграла певну роль і тодішня мода на фонтани. Треба сказати, що і фонтан і майданчик були гарними (ф.6,ф.7) і використовувались дітлахами різного віку. Вже старшими, зранку перед школою – ми там постійно у теплі пори року у футбол грали. Навіть, відбувся там «видатний» матч Чорноморець (Одеса) – Пацани (Тернопіль), бо одеські футболісти, приїхавши на матч з тернопільським Авангардом жили поруч , в готелі Україна, вийшли на ранкове тренування, де ми вже «півку копали».
Пізніше нейтральний фонтанчик з дітьми був в замінений на Пушкіна (ф.8). Випадковість, чи далекоглядний умисел? Однозначно, це був реверанс тодішнього начальства перед своїм московським керівництвом, приховане проголошення зверхності російського над українським.
Зараз ситуація ускладнюється сучасною російською агресію у Криму та на Донбасі, тому, на мою думку, у центрі міста він недоречний і, поважаючи всесвітньо видатного поета, варто просто перенести пам’ятник з центра на вулицю, вже давно названу його іменем.."
