“Я не можу повірити ще досі, що тебе більше нема”: військовий з Тернополя на війні втратив дружину-захисницю
27 березня загинула на Запорізькому напрямку Надія Войцишин (Петруновська) –дружина захисника з Тернополя Юрія Войцишина. Про це повідомили на фейсбук-сторінці Любомльського ліцею, випускницею якого була Надія.
Чоловік захисниці також воює. Пара одружилася восени 2022 року.
Ти була дуже світлою людиною, яка завжди була готова допомогти і підтримати будь-коли. Мені тебе не вистачає і не вистачатиме постійно. Я не можу повірити ще досі, що тебе більше нема. В нас були такі гарні плани, ми мали ще стільки зробити, ми тільки почали створювати сім’ю. Я тебе дуже сильно кохаю, ти назавжди залишишся в моєму серці, – написав Юрій Войцишин на своїй фейсбук-сторінці.
Надії Войцишин тепер назавжди 26 років. Вона родом з Попасної Луганської області, звідки переїхала ще у 2014 році. Жила та закінчувала школу в тітоньки в Любомлі. Вже тут підкорила багатьох своєю українською — розмовляла виключно рідною, соловʼїною, написала у фейсбук-групі «Волонтерська допомога Любомлю» Катя Мокренко.
По закінченні школи Надія вступила на педагогічний факультет в м. Рівне, паралельно навчалася також на військовій кафедрі. Хоч в рідному місті на той час стало спокійніше, вирішила залишитися на Західній Україні, бо жила, надихалася, любила усе, що стосувалося українського. Надійку цікавило усе — обряди, традиції, звичаї, поезія, культура, бо Україна була коханням її життя.
Капітан Надія Войцишин (Петруновська). Світла і вічна пам’ять
В 2020 році 18-річна Надя прийняла свідоме, обдумане та виважене рішення — вступила до лав ЗСУ. У 2022 році вийшла заміж.
Вона мріяла про гучне, велике весілля, бо побралися з коханим швидко, в колі найрідніших. Все казала: « Закінчиться війна, відгуляємо з усіма традиціями, з друзями, рідними». Навіть сукню замовила-купила… Надійка була дуже світлою, щирою, доброю, привітною, завжди з теплою усмішкою на устах. Вона була Сонечком, надією та опорою для своїх рідних, дідуся з бабусею, матусі з татом та братиком, для тітоньки, сестричок. Була хорошим, надійним другом для цивільних друзів, та побратимів, – пише Катя Мокренко.
