Я наче побачила промінчик – мого стійкого сина, – мати Олександра Мацієвського
Жінка поділилася спогадами про сина та розповіла його історію, пише Суспільне.
Олександру Мацієвському було лише 42 роки. Раніше він працював електромонтером в Києві. Після 24 лютого Олександр пішов добровольцем до територіальної оборони Ніжина.
Навесні воїн захищав Чернігівщину у складі 119-ї бригади сил ТрО. Наприкінці 2022-го підрозділ виконував завдання на Донеччині. Однак, що тримає позиції біля Соледару, захисник матері не розповідав.
“Він ніколи не любив, щоб ми прощалися. Він коли йшов, то вони знали, що йдуть, а він повернувся, перехрестився, перехрестив будинок і себе, зі мною попрощався. Сказав: “Мамуля, ти так постаріла”. А я сказала, що сину такий час, що я переживаю. А він: “Мамо, дякую тобі за життя”, – згадує мати Героя.
29 грудня Олександр зателефонував матері. Це була їхня остання розмова.
“Мамочко, бережи себе! Бережи себе!” І все. А я так плакала і казала: “Синочок, ти головне себе бережи!”. Я наче відчула, і сказала, що ти себе збережи для мене. Я виживу, а ти для мене себе збережи”, – розповідає жінка.
30 грудня 2022 року Олександр і четверо його побратимів були на завданні, з якого ніхто не повернувся. Це був стрілецький бій поблизу Соледару, розповів командир підрозділу.
Обставини загибелі воїна не були відомі до 6 березня. Того дня у соцмережах з’явилося відео розстрілу росіянами українського військового після слів: “Слава Україні!”.
“Я ніч не спала, воно мені мерещиться. Але якась легкість з’явилась та якийсь промінчик, що я побачила, як загинув мій син. І це так важко, але я, правда, наче побачила характер мого сина, такого стійкого, незламного, бо він сказав: “Мама, я в полон ніколи не здамся”. Він навіть вночі повторяв ось це: “Слава Україні”. Він настільки був бойовий, настільки сміливий і безстрашний, що я вам передати не можу, – поділилася мати Героя.
Жінка зазначила, що знайшла в собі сили, подивилася це відео і порівнювала. “Коли була на опізнанні тіла, то з плеча дві дірки пробиті в серце, з другого плеча пробиті дві, у правому боку дірка, а голова була провалена. Лиця не було, була тільки ця брова і в нього навіть наклейка там. Його груди, його фігуру, руки я впізнала”, – додала пані Параска.
Під час обміну тіло Олександра Мацієвського повернули в Україну. У довідці про причину смерті вказано, що військовий загинув від поранення внаслідок дії вогнепальної зброї. Поховали Героя 14 лютого у Ніжині.
