І вони жерли той поп-корн навіть в момент, коли капелан читав останню молитву над 200-м.
"Не знаю, чого пост. Люті, шоку, безвиході...
Поясніть мені, немудрій і убогій, як можна дивитись "Кіборгів" і шелестіти пачками, хрустіти чіпсами і жерти поп-корн? От поясніть мені, бо мій мозок відмовляється це сприймати. Розуміла, що не можна шуміти і не доречно їсти на такому фільмі навіть моя 8-річна дитина. А пані, років 35-ти поруч - ні. Як і її донька-підліток, яка сиділа поруч. Як і добра чверть залу... Вони прийшли сюди, як на художній фільм вихідного дня. І їм абсолютно пофіг, що там робиться на екрані. Вони прийшли, бо це "в тренді"... І вони жерли той поп-корн навіть в момент, коли капелан читав останню молитву над 200-м.
Вибачайте, вам доводиться працювати зараз психотерапевтами. Але я просто мусила виговоритись. Серце болить досі. Можна шукати в цьому фільмі огріхи, але чи варто. Напевне, просто дуже близька мені та тема. Просто сиділа у сутпорі, коли капелан відспівував 200-го і перед очима всі свої друзі-знайомі-сусіди 200-ті...
А, забула, не беріть на фільм своїх дітей. Я взяла і пошкодувала. На афіші зазначено 12+, але я радила б утриматись. І дозволити дітям подивитись фільм у більш свідомому віці. Коли болітиме картинка, що на екрані. Коли достукається кожен кадр до того, до чого мусить достукатись. Щоб зрозуміли вони і усвідомили те, що там реально умирають, аби вони сьогодні прийшли тут в кіно. І щоб не бачила моя 8-річна дитина, доки там, на екрані убивають Героїв, як поважна паня в окулярах наминає попк-корн..."
