«Досі пам’ятаю ті обійми»: жителька Тернопільщини вже 43 місяці шукає зниклого безвісти сина-військового
Під час виконання бойового завдання під Вовчоярівкою зник безвісти разом із 16-ма побратимами. Історію пошуків Жанна Кравчук розповіла журналістам Суспільного Жанна Кравчук — мати військовослужбовця, який захищав Україну від початку повномасштабного вторгнення. Назар служив у 24-ій окремій механізованій бригаді, брав участь у боях за Лисичанськ, Часів Яр, Золоте. Жінка пригадує останню зустріч із сином перед відправкою на фронт
"Ввечері 9-го числа його відпустили, і він каже: "Мам, не плач, не переживай, все буде добре". Я була з його синочком на руках. До сьогодні я пам’ятаю ті обійми, як він нас обійняв. Шукаю сина, єдину свою дитину. Це мій Назар, який вважається зниклим безвісти з 25 червня 2022 року".
Жанна Кравчук. Суспільне Тернопіль
Поки Назар служив, вони з Жанною час від часу спілкувалися телефоном, та коли Назар перестав виходити на зв’язок, їй наснився сон.
"Це було 23 червня. О 15.58 останній раз дзвінок, коли я чула голос своєї дитини. І в ніч на 25 число мені приснився сон. Знаєте, такий реальний сон. Такий великий окоп, довгий і я в тому окопі бачу стоїть мій Назар і біля нього якась жінка. І я спускаюся в той окоп, а там багато якогось такого червоного диму. Я кажу: "Назар, що це у вас тут горить?", — і так рукою махаю. Сон обірвався, і я зрозуміла, що моя дитина потрапила в біду. 27 червня я отримала сповіщення про те, що син зник безвісти", — розповіла мама військового.
Назар Кравчук під час служби. Архів Жанни Кравчук
За словами Жанни Кравчук, з часу зникнення Назара минуло 43 місяці. Тоді, під час виконання бойового завдання під Вовчоярівкою, разом з ним зникли ще 16 побратимів:
"З тої пори в мене отакі митарства по всіх можливих і неможливих наших службах, наших кабінетах. Тоді ще не було дорожних карт, як себе поводити, куди йти. Всі знали, що треба йти в поліцію, заводиться справа, здається ДНК. Психологічно це дуже важко, але ти мусиш це зробити".
Якось переглядаючи пошукові сайти, натрапила на фото загиблого військового і мало не втратила свідомість, розповіла жінка.
"Цей загиблий хлопець був настільки схожим на мого сина. Сказати, що світ перевернувся з ніг на голову, це нічого не сказати. Сказати, що тебе роздерли на шматки, теж нічого не сказати. Я завжди думала, що психічно врівноважена, сильна, а тут виявилося, що ні, абсолютно. На той момент я думала, що це мій син, з розтрощеною головою, в крові", — згадує Жанна Кравчук.
Від пережитого оговталася лише через два місяці, коли переконалася, що військовий на фото — не її син:
"Я з лупою розглядала, і вже розуміла, що ні. Бо на той момент, як та фотографія появилася, мій син ще був зі мною на зв’язку 22-23 числа".
Аби відшукати сина та його зниклих побратимів, Жанна Кравчук їздить на всі акції та зустрічі, розповіла мати захисника.
"Про цю проблему не можна мовчати, бо це не проблема, це біда. На початку нам казали сидіти тихо, тому що ми можем нашкодити. Ми не сиділи тихо. Ми шукали своїх. Всі ми рідні якось так об’єдналися, ми шукали хто як може. І зараз так само", — каже Жанна.
Жінка показує кейс з документами та запитами до органів, які займаються пошуком зниклих безвісти бійців, а також переписку з їхніми рідними. Розповідає, що досі не знає, де її син:
Жанна Кравчук показує офіційні відповіді на її запити щодо сина. Суспільне Тернопіль
"Тут в мене є відповіді на групове запитання наше в СБУ про те, в якому статусі знаходиться син мій Назарій. Відповіді різняться і ти часами не розумієш, що твориться. Наприклад, один орган тобі відповідає, що імовірний полон. Другий дає відповідь, що зниклий безвісти, інформація відсутня. Найбільше ображає і принижує до певної міри те, що кожного разу, як ти приходиш, тебе питають, чи ти маєш якусь нову додаткову інформацію. Якось нелогічно трохи звучить, нє?".
Жанна показує фото військових-побратимів, які зникли разом із її сином. Серед них бійці з різних регіонів України.
Прапор зі світлинами зниклих безвісти побратимів Назара Кравчука. Суспільне Тернопіль
"Там була фотографія ще одного нашого хлопчика, якого ми похоронили. Він перший з наших всіх хлопців, які зникли разом. Співпало ДНК. Ваня Рудик. І от ми їх всіх разом шукаємо", — розказала жінка.
З рідними зниклих безвісти захисників вони постійно на зв’язку. Зустрічаються в центрі підтримки ветеранів та їхніх сімей. Людмила Загазей шукає сина Івана, з Назаром вони побратими.
Жанна Кравчук і Людмила Загазей із фото її зниклого безвісти сина-військовослужбовця Івана. Суспільне Тернопіль
"Я шукаю сина з 23 червня, він в мене останнього разу був з ним зв’язок. А 25 ми получили повістку, що безвісти вже зник на Луганщині, Вовчоярівка. Куди ми тільки не звертаємося, куди тільки не пишемо і не можемо знайти тих наших рідних хлопців. Дуже прошу, щоб хтось нам допоміг".
Звістку про батька чекає і семирічний Марк Кравчук. Коли батько йшов на війну, йому було лише чотири роки. Хлопець не випускає з рук фото, на якому вони з татом перед його від’їздом на схід. Незважаючи на свій вік, онук підтримує Жанну і не дає впасти духом, розповідає мама зниклого безвісти захисника.
Жанна Кравчук із онуком Марком. Суспільне Тернопіль
"У всіх родин, таких як ми, є так, що "накриває", як ми кажемо. І він тоді до мене підходить, обіймає за шию і каже: "Бабусю, в тебе ж є я і ми разом тата дочекаємося, ми тата знайдемо". Одного разу я збиралася до церкви, а він мені каже: "Бабусю, скажи тому священнику, хай скаже Богу, хай або локацію нам скине, або смс-кою нам скаже, куди нам їхати за татом". Вони як одне ціле були. І коли Назар мій виходив на зв’язок, сказав: "Мамо, бережи Марка!". От, бережу", — каже Жанна і запалює перед іконою свічку.
