Диво-квітка цвіте на Тернопільщині (фото)
Та є серед цього різнобарвного квітування цвіт особливої рослини. Про неї, неопалиму купину, нашому кореспонденту розповіла заступник директора з наукової роботи природного заповідника «Медобори» Галина Оліяр, пише Терен
– Із давніх-давен дійшли до нас перекази про рослину, яка не горить у вогні. Про неї складали вірші і співали пісні. Згадаймо рядки Володимира Сосюри «…Як та купина, що горить – не згора, живе у стежках, у дібровах…».
– А чи насправді має такі властивості ця рослина?
– Неопалимою купиною у нас називається рослина із родини рутових, – ясенець білий. Його листки дійсно схожі на листки ясеня, а кореневище світле. Рослина, до 120 см заввишки, має гарні білі з рожево-пурпуровими прожилками квіти, що мають аромат ванілі з лимоном. Зацвітає у травні. Вона густо вкрита залозистими волосками, що виділяють ефірну олію. Якщо в сонячний безвітряний день піднести до квітучої рослини запаленого сірника, повітря навколо спалахує гарним голубим або зеленуватим полум’ям – це загоряється ефірна олія. Полум’я не завдає рослині шкоди. Тому і називають її неопалимою купиною.
– Мабуть, така оригінальна квітка не може не мати цікавої легенди?
– Це так. Ось одна із них.
…У горах Медоборах можна виділити одну квітку, цвіт якої ніби горить вогнем. Не любить та квітка пестощів навіть і ніжних, дівочих. Зачепиш її – бухає вогнем. Дивишся, а вона знов така, як була. То – Неопалима Купина. А повідають старі люди, що ту квітку називали колись же Купиною. І була вона, скажімо, не такою примхливою. Давно то було, дуже давно. Коли повздовж гір у мирі і злагоді жили веселі подоляни. І, напевно, не було щасливішого племені на всій землі. Благодатна земля родила файним хлібом. У горах випасалися отари овець і худоби, а в лісах роїлися бджоли. Бо ж то – Медобори! А схили гір усе літо світили полум’ям квітів, гарячим, як серце подолян. То цвіла Купина-квітка вірності і любові. Її заплітали в коси чорноброві дівчата. Її дарували коханим при розлуці. Вірили люди, що Купина поверне додому. Не смів згинути на чужині і той, з ким була та квітка. Але прийшла в Медобори біда… Великі полчища ворогів накинулися на села, як саранча. Гинули і старі, і малі. Стогнали дороги під ногами полонених. Дивували ворогів невидані ними чарівні квіти. але тільки- но доторкнувся хто з них до квітки, як падав мертвий. Повно мертвих встелили підступи доріг. Захотіли взяти вони їх приступом, як у битві. А квіти бухнули всі разом ясним вогнем і не стало ворогів. А за якийсь час знов виросли квіти, як бувало. І так було зі всіма зайдами, які посягали на ту землю. А народ любовно назвав ту квітку Неопалимою Купиною. Бо горить, а не згорає!
– …Красива легенда. Як і сама квітка.
– Додам, що справді, неопалима купина – гарна і цікава, декоративна та лікарська рослина, що занесена у Червону книгу України. Але, водночас, ця рослина досить …небезпечна. Ефірна олія, яку вона виділяє, спричиняє болючі опіки. Вони з’являються не одразу, а через 2-3 дні. При сильних опіках виникають пухирі. Опіки гояться дуже повільно.
– Так що, під час мандрівки схилами Медоборів треба бути дуже уважним, аби зустрічі із неопалимою купиною не завдали прикрощів…
– Саме так. Сподіваюсь, відвідини місцевості, де проростає ясенець білий залишить у кожного, хто ступить на стежки, що ведуть сюди, незабутні враження та щирі емоції від побаченого на цій заповідній території у Медоборах.
Фото автора
