Десятки тисяч хасидів знову приїхали до Умані
Щороку на початку осені невелике провінційне містечко Умань, що на Черкащині, перетворюється на духовний центр для десятків тисяч брацлавських хасидів, які прибувають на святкування Рош га-Шана — юдейського Нового року.
Як цього року проходить паломництво, поцікавився "Телеграф".
"Вчора мій автомобіль в центрі міста зупинила поліція. Сказали, що в мене занадто тоноване скло. Поцікавилися, хто знаходиться в салоні, зазирнули в багажник. Мені приховувати нічого – сміливо показала все. На зауваження про занадто тоноване скло віджартувалась, що то "для збереження родини, аби ніхто не помітив мене з коханцем", — розказує уманчанка Алла.
З середини вересня місто Умань фактично перекрите – поліція, Нацгвардія, рятувальники чергують на в’їздах та виїздах з міста. Правоохоронці оглядають, як автобуси з паломниками, так і місцевих мешканців. Також на блок-постах присутні представники місцевого РТЦК, які цікавляться документами чоловіків та перевіряють, чи не в розшуку ті.
Саме в Умані похований Раббі Нахман з Брацлава - засновник брацлавського хасидизму. Могила Цадика — одна з найшановніших святинь хасидів, місце щорічних масових паломництв. Вже не перший рік українці та й преса ставлять логічне питання – чому потрібно створювати прецедент зі скупчення хасидів в Умані під час війни і не вивезти натомість прах Цадика до того ж Ізраїлю? Проте самі хасиди зауважують, що вони поклоняються не праху, а духу. А сам Цадик говорив, що його дух буде тут, разом з убитими євреями на Уманщині.
У 2025 році Рош га-Шана, що поєднує давні традиції з реаліями сучасної України, вкотре демонструє незламність віри прочан. Адже не дивлячись на війну, постійні тривоги та важку безпекову ситуацію, до Умані прибувають паломники.
Вулиці міста наповнюються звуками молитов, а атмосфера — глибоким символізмом. Віряни сурмлять у шофар, їдять яблука з медом, бажаючи солодкого року, та проводять обряд "ташліх", символічно змиваючи гріхи у міквах та водоймищах. Центром святкування є могила раббі Нахмана із Брацлава, який заповідав відвідувати його поховання саме в ці дні, обіцяючи духовне очищення кожному, хто виконає цей заповіт.
До гостей з пейсами (два закручених локони з волосся з боків голови у чоловіків – прим. авт.) місцеві мешканці вже звикли. У паломників досить чудернацькі обряди та традиція, навіть поведінка. Так, під час свята їм не можна дивитися на жінок, не можна торкатися вимикачів, кнопок, дивитися телевізор, вмикати побутову техніку тощо. Прочани зазвичай оселяються поблизу могили Цадика та синагоги — це мікрорайон колишньої вулиці Пушкіна, яку вже перейменували на вулицю Туристичну. Проте зустріти хасидів можна по всьому місту – вони ходять до місцевих супермаркетів та на місцевий ринок, бувають у громадських місцях, створюючи натовп.
У районі паломництва ціни зависокі – хот-дог може коштувати до 5 доларів, а кава – 2-3 долари. Вартість кіпи – традиційного головного убору може сягати і 30 доларів. Проте паломники в курсі, що всього за пів кілометра є супермаркети "АТБ", "Сільпо" та місцевий ринок – там релігійної атрибутики немає, зате продукти, речі, постільна білизна, речі першого вжитку можна купити за стандартними цінами.
Ціни на житло залежать від умов та віддаленості від могили та синагоги. Найбідніші можуть сплачувати 100-200 доларів на добу за хостел з нехитрими сніданками. Хтось може заплатити по 1-2 тисячі доларів за добу в престижному місці.
Місцеві мешканці наймаються на кухні та на прибирання.
"Цього року пішла на роботу в невеликий готель, розрахований на 100 паломників. Спочатку вересня ми там прибирали, фарбували приміщення, зараз працюємо на кухні. Оплата – 100 гривень на годину. Робимо по 10-12 годин на добу. Планую заробити, розрахуватися за комунальні послуги хоч трохи", — каже пенсіонерка Ірина Миколаївна.
