Чоловіки люблять жінок не за зовнішність, а за внутрішній стан, який відчувають поряд з ними
Один скаржився, що колишня дружина не носила високі підбори і сукні. Замість цього красувалася в армійський черевиках, джинсах і стриглася мало не під нуль.
Другий ніс ахінею щодо захоплення Донцовою і балаканини по телефону. Що занадто часто провідувала свою дорогоцінну матусю і так само безглуздо округляла, як теща, рот.
Татів друг нарікав на відсутність гарячого обіду і жирні ножі. Що дуже погладшала, схудла, опікає, ігнорує, перестала за собою стежити або прописалася в салонах краси.
Насправді це все блохи. Головне те, що поруч з такою жінкою він відчуває себе голодним, дурним, маминим синочком, невдахою, нецікавим, непривабливим і несексуальним.
Один навіть стверджував, що не міг перебувати вдома. Гнітило все: стіни, запах кави, слова. Тільки навряд чи здатні пригнічувати спільно вибрані шпалери і гравюри, куплені за півціни. Пригнічує те, що жінка транслює. Атмосфера, настрій, її ставлення.
Мій чоловік колись зізнався: «Ти дала мені весь той об’єм захоплення і визнання, якого я відчайдушно потребував. До цього намагався витягнути щось подібне з двох-трьох жінок, а це, виявляється, під силу тільки одній».
Одного разу мене консультувала дуже розумна дама з приводу обкладинок для книг. Відомий ілюстратор, художник-анімаліст. Сама в цю мить сиділа нечесана, хоча на годиннику вже було за п’яту вечора і доїдала з каструлі, на мій погляд, не першої свіжості суп. Підлога була липкою від сто разів розлитого чаю. В раковині небезпечно нахилився посуд тижневої давності. На столі – недоїдки, гребінець з пучком волосся, дамська сумка і навіть підстилка від чобота. Покінчивши із справами, поскаржилася, що в особистому житті повний «нуль» і зустрічаються тільки одні слабаки:
– І начебто на перший погляд багатий, з бізнесом, але на піку наших стосунків втрачає все. Потім, підібгавши хвіст, втікає і подібне відбувалося вже тричі.
Вона не бачила жодних закономірностей і не розуміла, що «наречені» тікають, виблискуючи п’ятами, щоб врятувати себе.
Чоловіки люблять нас не за вміння складати словники та ікебани. Не за знання основ Біблії і Корану, мистецтво каліграфії, маскування, фехтування і приготування голубців. Не за здібності грати на лютні, спритно зав’язувати тюрбани, теслярство, уміння прикрашати коней, слонів і вози. Виконувати еротичні танці «Ракс шархі» і вести світські бесіди. Набивати трубки і вчити говорити стрижів. Вони люблять нас за свій внутрішній мікроклімат. За те, ким вони себе почувають поряд: героями чи боягузами, опорами чи ганчірками, королями чи комедіантами.
