Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

Іван Герасимчук, військовополонений. Суспільне Тернопіль

В очікуванні захисника біля його рідної домівки зібралися рідні, близькі та представники громади. З нетерпінням чекала батька дочка Лілія, пише Суспільне

Лілія Герасимчук, донька військовополоненого. Суспільне Тернопіль

"Мій тато, це є мій герой. Найбільше хотіла, щоб він у мене був на випускному, але, на жаль, так не сталося. Ми всі дуже щасливі, що він повернувся", — сказала донька.

Ірина, дружина військовополоненого. Суспільне Тернопіль

"Він у мене, насамперед, дуже добрий, хороший чоловік, сім’янин. Дуже довго чекали. Чекали зі сльозами. Найгірше, що було в нас, оці переживання, емоції. Зараз, дякувати Богу, він повернувся живий. Ми маємо ким гордитися і пишатися", — сказала дружина військовополоненого Ірина.

Племінниці звільненого з полону Івана Герасимчука. Суспільне Тернопіль

Племінниці Івана Герасимчука Роксолана і Катерина прийшли на зустріч із плакатами.

"Мій хресний добрий, веселий, мужній, хоробрий. Переживала, чекала його, вірила, що скоро повернеться", — розповіла похресниця військовополоненого Роксолана Бучок.

Катерина Ільчук, племінниця військовополоненого. Суспільне Тернопіль

"Я молилася кожну ніч і Бог почув наші молитви. Їдуть! Я побіжу й обніму його сильно-сильно", — сказала племінниця військовополоненого Катерина Ільчук.

Рідні та близькі військовополоненого. Суспільне Тернопіль

Зустрічали Івана Герасимчука з іменним прапором, який виготовили на замовлення, та святковим тортом у кольорах національної символіки.

Мар’яна Бучок, племінниця військовополоненого. Суспільне Тернопіль

"Учора дізналися, що наш герой повертається додому. Швидко написали до кондитера, замовили торт в патріотичних тонах, оскільки він герой, завжди був патріотом, нас захищав. Ми вирішили таким чином підтримати його моральний дух, підтримати всю нашу сім’ю, родину", — говорить племінниця військовополоненого Мар’яна Бучок.

Іван Герасимчук вітається з представниками Байковецької громади. Суспільне Тернопіль

На запитання, що відчув після повернення додому, захисник відповів:

"Немає слів… Усі повиростали. Три роки нікого практично не бачив. Доцю взагалі не впізнав. Того пам’ятаю ще в колясці. Я в шоці. Ще не вірю. Приїхав на реабілітацію, ніби на свободі. Але все одно ще відчуття не ті були. А приїхав додому, все змінилося. Вулиця змінилася, все по-іншому".

Зустріч із рідними. Суспільне Тернопіль

Іван Герасимчук розповів, чим планує зайнятися насамперед:

"Коли звільнився з полону, то вийшов на зв’язок з хлопцями зі своєї бригади. У мене багато хлопців загинуло. Можна сказати, фактично, моїх братів, з якими я воював. До мене дзвонять їхні рідні, телефонують побратими, які вже комісовані. Ми будемо зараз кілька днів об’їжджати могили. Хочу до всіх поїхати на їхні поховання. Є багато поранених, які лежать в лікарні без рук, без ніг. Теж хочу їх відвідати".