Чекали батька на весілля доньки, він повернувся на щиті: Тернопільщина попрощалася з Андрієм Сеником
Український захисник загинув на Запоріжжі, де зараз точаться пекельні бої з російськими окупантами.
Вдовою залишилася без коханого чоловіка дружина, осиротіли без люблячого батька два сини та донька. Ніколи більше не обійме Андрія мама. Не зійдуться поговорити з ним сусіди, не зустрінуться друзі. 30 листопада Андрію мало б виповнитися 43 роки.
Не так чекали Андрія додому рідні. Сімʼя полеглого Героя виглядала його додому на весілля дочки, щоб розділити сімейну радість і щастя. Натомість прилетіла гірка звістка, що миттєво змінила радість на страшне горе.
«Біда знову прийшла у нашу громаду. З сумом повідомляємо, що загинув наш захисник – Сеник Андрій Володимирович (30.11.1980) із с. Маневе. Серце нашого воїна перестало битися 21 жовтня на полі бою в районі н.п. Вербове Пологівського району Запорізької області. У загиблого залишилась дружина, двоє синів та дочка.
Висловлюємо щирі співчуття сімʼї, рідним та друзям нашого захисника, схиляємо голови у скорботі.
Біль та розпач вчергове огорнули усіх, адже страшна війна продовжує забирати життя наших захисників. Сімʼя загиблого Героя чекала його додому на весілля дочки, натомість велика радість миттєво змінилась на страшне горе…
У серцях дітей та дружини невимовний гіркий біль – вони втратили свою опору та підтримку, люблячого батька та коханого чоловіка. У домі, де ще недавно панували передвесільні клопоти – сльози та розпач. Одна мить 21 жовтня, коли зупинилось серце нашого воїна, розірвала життя сімʼї на до та після…
Після залишаться лише рани, що не загояться ніколи, світла памʼять про найріднішу людину, добрі спогади та чорна дорога на кладовище, де вічним сном спочиватиме наш Герой. Востаннє воїн був у рідному домі, де з ним прощалися найрідніші люди: дружина, діти, мама, сусіди, друзі, односельці та усі небайдужі.
Найцінніше, що має кожна людина – життя, наш воїн поклав на вівтар волі та свободи, задля майбутнього своїх дітей та кожного українця. Розділяємо горе родини та молимось за спокій душі, що уже приєдналася до Небесного війська», – теплі, щирі слова мовили про Андрія у Борсуківській громаді. Де його любили і поважали.
Вічна памʼять та Царство Небесне Герою!
