Боротьба за Почаївську лавру: нові апеляції та реакція влади
Апеляційні скарги
Західний апеляційний суд об’єднав в одне провадження апеляційні скарги Почаївської міської ради та Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії УПЦ. Обидві скарги стосуються рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 серпня 2024 року.
Нагадаємо, що 14 серпня Господарський суд Тернопільської області задовольнив позов Тернопільської обласної військової адміністрації, скасувавши рішення виконкому Почаївської міської ради від 30 червня 2004 року “Про визнання права власності на комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря”.
Тернопільська ОВА аргументувала свої вимоги тим, що виконавчий комітет Почаївської міської ради прийняв рішення про визнання права власності без відповідних повноважень та без погодження органу охорони культурної спадщини. Комплекс споруд Почаївського Свято-Духівського Скиту є пам’яткою архітектури місцевого значення XVIII століття.
Згідно з Законом України “Про охорону культурної спадщини”, погодження відчуження або передачі пам’яток місцевого значення належить до повноважень відповідних органів охорони культурної спадщини.
Розгляд апеляційних скарг призначено на 31 жовтня.
Реакція влади на ситуацію не забарилася
Голова Тернопільської обласної військової адміністрації В’ячеслав Негода повідомив про запрошення до ОВА міського голови Василя Бойка, який особисто підписав апеляційну скаргу, підтримавши позицію УПЦ (МП).
За словами Негоди, попередня інформація вказує на можливі порушення законодавства в діях посадових осіб міської ради та виконкому, що передували поданню апеляції. Голова ОВА звернувся до правоохоронних органів з проханням дати правову оцінку діяльності міського голови та інших посадовців щодо прийнятих ними рішень, включаючи рішення міської ради.
Крім того, начальнику Кременецької районної військової адміністрації доручено посилити контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування Почаївської територіальної громади.
Що буде далі
Ця ситуація відображає складні відносини між державою, місцевою владою та церквою в питаннях власності на історичні релігійні об’єкти. Вона також підкреслює важливість дотримання законодавства у сфері охорони культурної спадщини та прозорості у прийнятті рішень місцевою владою.
Подальший розвиток подій залежатиме від рішення апеляційного суду та результатів перевірки дій посадових осіб Почаївської міської ради правоохоронними органами. Ця справа може стати прецедентом для вирішення подібних конфліктів в інших регіонах України.
