56 днів у темному підвалі: історія незламного поліцейського з Тернопільщини
Історію Героя розповіли у поліції Тернопільщини.
Свою службу Сергій розпочав у 2003 році. Працював у підрозділах контролю за обігом зброї поліції Борщова та Чорткова. Під час одного з наборів у батальйон поліції особливого призначення стрілецький він виявив бажання та долучився до підрозділу.
— Я розумів, на що йду, адже це мій обов’язок перед державою, — говорить боєць.
На позиціях в зруйнованому Торецьку
У березні 2025 року бійців стрілецького батальйону відправили на Донеччину. Перший вихід Сергія — позиція під назвою «Вегас».
— Ми заступили на позицію у зруйнованому Торецьку. Нашим укриттям став підвал два на три метри, — розповідає боєць.
Цей підвал став одночасно і фортецею, і пасткою.
— П’ятеро в одній ямі. Без виходів, без світла. Але з чіткою метою — не допустити прориву ворога, — каже чоловік.
Заблоковані у підвалі
Поліцейські відразу укріплювали позицію, копали додаткові ходи, підтримували зв’язок зі штабом. Під ранок ворожі дрони виявили позицію українських захисників, і почався стрілецький бій. Противник пішов у наступ, застосовував FPV, газ і запалювальні речовини.
— Скиди розбомбили і засипали обидва виходи з підвалу. Ми залишилися повністю заблокованими, — пригадує Сергій.
У тому бою загинув один із побратимів. Через щільні обстріли евакуювати його тіло було неможливо.
— Ситуація змінювалася щодня, ворог не залишав надію добратися до нашої позиції. Прострілювалися всі дороги, під’їзди заміновували і цілодобово висіли стріми над нами. Через це щоразу переносилася евакуація загиблого побратима, — розповідає захисник.
28 днів тіло товариша пролежало у підвалі поруч із бійцями. Коли ситуація стабілізувалася, бійці таки змогли поховати товариша.
З часом ворог перестав інтенсивно скидати скиди та обстрілювати позицію. Можливо, думали, що всі загинули.
Шматок хліба ділили на всіх
— Їжі майже не було. Дрони скидали воду й харчі, але більшість вантажів знищували в повітрі. Якщо хтось мав шматок хліба — ділили на всіх, — розповідає боєць.
Без світла, без руху, без чистого повітря. Організм слабшав, але віра залишалась - вони обов’язково виберуться. Вихід бійців із позиції ретельно планувався, до того ж багато залежало від погодних умов.
Позицію ворог так і не взяв. «Вегас» вистояв.
Команда на евакуацію надійшла на 56-й день. Вийшли з укриття о третій ночі. Сергій каже, йти було важко, адже два місяці не ходили, а коли пройшли сто метрів, ноги самі підкошувалися.
— Ми не бачили трави майже два місяці. Навколо все було зелено, але в руїнах. На карті одне, а по обстановці — зовсім інше. Ми обережно почали рух, адже знали, що поряд ворог. Аби їх обійти — йшли під териконами. Дорогою нас зустрів дрон і вже провів до суміжників «Хижаків», — каже воїн.
Група дісталася до підрозділу зведеної стрілецької бригади Департаменту патрульної поліції «Хижак», де їм надали допомогу. Поліцейські стрілецького батальйону разом з бійцями «Хижака» заступили на позиції на околиці Торецька. Впродовж ще двадцяти днів вони разом тримали лінію оборони, координували артилерію та брали участь у боях.
Живі завдяки вчинку командира
Під час виходу з позиції, під постійними атаками дронів, трапилося найстрашніше — пропав зв’язок з їхнім командиром взводу. Його доля досі невідома.
— Наш командир був дуже досвідчений. Коли ми виходили — він, на жаль, отримав поранення, прикрив всіх нас і наш відхід. Саме завдяки йому ми живі, — з болем говорить Сергій.
Після всього пережитого Сергій не зламався. Найвищою подякою для нього залишається довіра побратимів.
— Герої — це ті, хто не повернувся. Я лише зробив, що мав. І якби довелося — повернувся б знову, бо війна триває, а країна в нас — одна, — каже військовий.
Поліцейський продовжив службу на посаді інспектора сектору контролю за обігом зброї Чортківського районного управління поліції.
За стійкість, мужність і віддану службу Сергія Танасійчука начальник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко нагородив почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний Хрест».
