Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

У Тернопіль родина Безверхніх евакуювалася у перші місяці 2022 року, а вже через рік Олександр отримав повістку та став на захист Батьківщини. Про життя захисника, його службу та відновлення після поранення дізнаємося зі слів дружини Юлії, пише 20 хвилин
 

Я тут заради майбутнього України

Олександр Безверхній був механіком евакуаційної бригади у складі 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR. Разом з побратимами виїжджали у гарячі точки для евакуації поранених на Донеччині. Торецьк, Часів Яр – місцевість цих населених пунктів знав вже на пам’ять. Працювати доводилося як вдень, так і вночі, аби менше потрапляти під приціл ворога. 

– За плечима Сашка та його побратимів не один десяток врятованих життів. Саме вони витягали наших бійців з найгарячіших точок і доставляли на перший прифронтовий медичний пункт. Під час евакуації водій має бути рукою підтримки: дорогою тримати голосовий контакт з хлопцями, а якщо справи вже зовсім кепські, то чимдуж тиснути на газ і молитися, щоб встигнути. Я знаю, що Саші там було нелегко, він дуже переймався за кожну евакуаційну місію, за кожну людину. Головне встигнути довести, головне, щоб людський організм витримав. Ситуації були різні, постійна втома, але ніколи не скаржився нам….Ніколи, завжди тримався і повторював: «Я знаю на що йшов, я знаю, для чого тут знаходжусь», – говорить дружина Юлія. 
 

Попри тисячі кілометрів, родина Безверхніх мала свою традицію – щоденно зідзвонювалися або листувалися до 11.00. Юлія надсилала чоловікові світлини та відео з донечкою, адже саме маленька Ніколь додавала витримки та сил Олександру у нелегкій боротьбі з ворогом. Проте 22 січня 2024 року Олександр не вийшов на зв’язок.

– Перевірила усі соціальні мережі, але скрізь Сашко був офлайн. І тоді зрозуміла: щось сталося. Я хвилювалася, намагалася відкидати погані думки й вірила, що він живий. Знайшла номери побратимів, які колись Сашко залишав мені на всяк випадок. Вони мені повідомили, що чоловік у лікарні, але без жодних подробиць. Більше про поранення вдалося дізнатися від медикині з бригади. Мій Сашко вже перебував у Дніпрі, куди я «летіла» на зустріч, – згадує дружина військового. 

У Дніпрі Юлія Безверхня з’ясувала, що вночі 22 січня її чоловік разом з побратимами потрапили під ворожий обстріл. Олександр отримав надважкі поранення: постраждали ноги та внутрішні органи, була велика втрата крові.
 

– Орієнтовно о 01.30 чоловік разом з хлопцями їхали за пораненим побратимом. Вони знайшли його, почали евакувати й в цей момент росіяни відкрили вогонь. Через мінометний обстріл чоловіка відкинуло, але він був у свідомості, тож за допомогою спецзасобу зв’язався з командуванням і повідомив про поранення. Під час евакуації Сашку вливали сім літрів донорської крові. На Донеччині зробили першу операцію, більш-менш привели до тями та транспортували до Дніпра, – каже дружина військового.

Молися, дівчинко, за нього

Медики Дніпра не давали жодних шансів на порятунок Олександра. Операція за операцією, сильний біль та медикаментозний сон. Його органи функціонували за допомогою спецапаратів. Попри всі хірургічні втручання та ліки, інфекція продовжувала ширитись організмом, тож єдиний вихід врятувати життя захисника – прибрати джерело інфікування. 

– 24 січня 2024 року лікар повідомив мені, що єдиний спосіб врятувати життя чоловіку – ампутувати обидві ноги. Це було потрясінням, я лише промовила: «Якщо не маєте іншого варіанту – робіть все, що можете. Тільки врятуйте». Рани були величезні, Саша перебував у критичному стані, тому медики постійно казали: «Молись, дівчинко, за нього». Реанімація, трубки, апарати… П’ять днів чоловік пробув у Дніпрі, доки його вдалося більш-менш реанімувати, – розповідає дружина захисника. 

Від 29 січня 2024 року і до сьогодення Олександр Безверхній перебуває на лікуванні у столичному медзакладі (назву не вказуємо з міркувань безпеки – прим. автора). 

– Перші три місяці чоловік перебував у відділенні інтенсивної терапії, де проводили санації уражених ділянок. Він потребував ліків, які волонтери передавали із-за кордону. Наші ліки просто не допомагали, а ми мали врятувати Олександра. Щоб чоловік не відчував сильний біль, майже постійно перебував під седацією, час від часу його повертали в реальність. У нього було ентеральне харчування через зонд. Було дуже важко, але наша родина молилася і вірила, що Сашко обов’язково одужає, що він повернеться до звичайного життя, – каже пані Юлія.

Треба понад 5 млн грн на протези 

Нині Олександра перевели у звичайну палату столичної лікарні. Чоловік вже проходить реабілітаційний курс та готується до протезування. Позитиву, сили та віри у майбутнє додає п’ятирічна донечка Ніколь. Інформацію про ампутацію ніг чоловік прийняв більш-менш нормально, каже пані Юлія. Він розумів, що та евакуація могла бути для нього останньою в житті. 
 

– На тілі чоловіка велика кількість шрамів, з січня 2024 року він здебільшого перебуває на лікарняному ліжку і зараз увійти в ритм дуже важко. Але він не здається, попри складнощі, біль тренується три-чотири години на день. З ним займаються реабілітологи лікарні та волонтерка. Допомагає триматися п’ятирічна донька Ніколь. Вона мотивує його, каже: «Я танцюю для того, щоб ти усміхався», – розповідає дружина.

Родина вже знайшла організацію Protez Foundation, яка допоможе виготовити протези для Олександра Безверхнього. Є два варіанти – подаватися на державну програму й очікувати роками чи зібрати понад 5 000 000 гривень і після реабілітації їхати до США. 

– Орієнтовна вартість одного протезу – 2 500 000 гривень. Все залежить від якості, від колінного суглоба, чи згинатиметься протез, коли Сашко йтиме сходами. Дуже багато нюансів, які треба вирішувати і це все кошти, немаленькі кошти. Ми хочемо зібрати хоча б частину суми, а частину можливо покриватиме держава. Пріоритет у тому, що ці протези можна обслуговувати в Україні. Це дуже важливо, – розповідає Юлія Безверхня. – Вже на протези для татка відкладає наша Ніколь, не витрачає подаровані кошти, адже хоче, щоб тато швидше одужав. Просимо всіх небайдужих підтримати нашу родину. 
 

Долучитися до збору коштів на протези для Олександра Безверхнього може кожен за посиланням на благодійну банку, а також за банківським номером: 4441111120032291. 

Допоможіть стати на ноги чоловіку, який ціною власного життя захищав нашу Україну, наше майбутнє.