Українські красуні 100 років тому: унікальні фото
Жінки в XIX - ХХ носили традиційний одяг. Основні елементи такого народного костюма залежали від місця проживання і від матеріального положення.
Волинський регіон, Подільський, Поліський, Покуття, Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина, Слобожанщина, Полтавщина і Дніпровська Україна мали свої характеристики, які відрізняли жінок. Також у наших предків була святковий і повсякденний одяг, зимовий і літній.
Українка біля колодязя
"Молочниця з глечиками"
Українська жінка в XIX - ХХ столітті
Спідниця, накидка, вишиванка у кожного регіону мали свій орнамент. Орнаменти, композиційні мотиви, забарвлення, традиції передавалися у спадок.В орнаментах переважали геометричні фігури типу ромбів, розеток, зірок, а також рослини.
Національний костюм української жінки не може існувати без аксесуарів. Це одна з основних особливостей саме нашого традиційного одягу. Всі необхідні доповнення до вбрання з давніх часів несли в собі естетичні вподобання. Тут планка піднімалася настільки високо, що не кожна традиція інших народів могла конкурувати з давньоукраїнською.
Святкове вбрання прикрашалися різними намистами. На додаток до жіночих костюмів йшли нагрудні прикраси. Матеріалом для них могли служити дорогоцінні камені, скло, намиста, а також монети типу «намиста» або «дукачів».
Взуття здебільшого вважалося такою собі "статусною" розкішшю: багатії носили шкіряні чоботи, а селяни – плетені зі стебел рослин "личаки".
Ще існували "постоли", стягнені зі свинячої чи волової шкіри. Заможні жінки носили "сап’янці" з кольорової шкіри. Пізніше чобітки дійшли і до селянок, хоча більш як святковий елемент вбрання.
Тобто в жодному разі чобітки не були виключно взуттям. Найчастіше це була найомріяніша дівчиною прикраса.
Слава про ніжну красу українських жінок ширилася від Сяну до Дону. З них писали картини, робили пам'ятні фото, почтові марки.
Навіть за працею українська жінка не забувала причепуритися - вишиванка, намисто, очіпок.
Ще одна риси, яка завжди відрізняла українок - це посмішка і весела вдача. Ще за часів, коли не було науки Карнегі і правил привітного спілкування, в ментальності українських жінок було закладено посміхатись.
Посмішка супроводжувала українських дівчат кожен день, хоча життя було сповнене вибробувань і важкої щоденної праці.
Чисте вікрите обляччия, ніжна шкіра, привітні очі - така вона українська жінка.
Молода ткачиха.
Мабуть таким жінкам присвячувались пісні, такі як "Несе Галя воду, коромисло гнеться, за нею Іванко, як барвінок в'ється".
І знову весела грайлива посмішка.
Молода жінка у своєму садочку.
Українка у вишуканому вбранні - рясно вишита спідниця і сорочка, багатий вінок зі стрічками, намисто, черевички.
Молода господиня у колодязя причепуриися вишиванкою та широким очіпком.
