Тернополянин про Йожефа Пілсуцького
"Писати треба, поважати і розуміти один одного також, а головне усвідомити історичні помилки обох сторін і продовжувати мирно і в злагоді жити поруч. Адже віками у Тарнополі жили поруч мирно три нації українці, поляки і євреї.
З слів старожилів знаю, що так дійсно було до початку першої світової війни. Не маю ні бажання, ні фактичного матеріалу, щоб відповісти на питання: - Хто винен?,- впевнений, що це зараз абсолютно не потрібно обом сторонам. Більше схильний до прояви розумного підходу, пізнання один одного, взаємного вибачення і розуміння. Жар, що викликав вогонь міжнаціональної ворожнечі підкинутий з боку. Ким? Та тим, кому це було вигідно. Далі, аналізуючи події, треба думати самостійно. Правда треба знати. Вона національності не має.
Загально відомо, що у 1934 р. у Тарнополі був оголошений збір коштів на побудову монумента Й. Пілсуцькому і серед населення розпосюджувались бони (ф.1). У 1935 р. величний пам’ятник був урочисто відкритий (ф.2), а вже на наступний рік був проголошений додатковий збір (ф.3) на встановлення таблиці з іменами полеглих на подільській землі поляків-легіонерів. І цей проект як відомо було успішно реалізовано. Пам’ятник дійсно став окрасою міста, і ним пишалися не тільки поляки. Коли він зник і хто приклав до цього руку, точно не знаю. Підозрюю, що у 1939 р. після возз’єднання Західної України з Великою Україною. Але точних даних не маю.
Ще цікавіше з бюстом Й. Пілсуцькому (ф.4). Відомо, що він був встановлений на вул. Міцкевича (нині бульвар Т.Г.Шевченка), а от коли і де конкретно не знаю і ні де такої інформації літературі не зустрічав. Також не маю ніяких даних коли і куди він подівся. Може, хтось про це має якісь відомості. Прошу оприлюднити їх."
