Що клали у великодній кошик наші предки
Керівник проекту TasteUA Світлана Злобіна розповіла, які продукти українці брали до церкви для освячення на початку 19 століття.
Наближається Великдень, і господині готують святковий кошик з продуктами для освячення.
Обов’язковими обрядовими стравами є паска, яйця, писанки, молочні та м’ясні продукти, сіль і хрін. Такий набір залишається незмінним вже декілька століть, але відбувається якісна зміна продуктів в залежності від заможності господаря. Цікаво, як жили українці двісті років тому і що клали до свого святкового кошика.
Як зазначав дослідник побуту Микола Маркевич у 1840 р., «нема господаря, який би не мав до цього дня порося, ковбасу, паску і кілька крашанок”.
А заможні господарі до Великодня готували не просто багато страв, а дуже багато. Тому до церкви їх доводилось привозити на возах! Що ж в тих возах було? Читаємо перелік у того ж Маркевича:
Паски. Дві, три, навіть чотири великі солодкі на яйцях, з маслом та цукром, з якісного білого борошна; одна чи дві кислі паски, сирна паска, баранчик з масла.
М’ясні вироби. Пара поросят, один без фаршу, другий фарширований кашею з печінкою, в зубах хрін з зеленим листям. Два ягняти – один без фаршу, другий фарширований мигдалем, родзинками та рисом. Окорок овечій та буженина. Кендюх – шлунок з начинням. Голова борова з маслинами замість очей. Найкращі шматки сала. Декілька сортів ковбас та сосисок: кров’янка, малоросійська, печінкова…
Овочі – цибуля зелена та ріпчаста, крес-салат.
Молочні вироби – баранчик з масла, сир, сметана.
Спеції – сіль і хрін.
Ароматні гілки букшпану (самшиту) та мирту.
Яйця курячі та гусячі. Синього, жовтого та – найчастіше – червоного кольору.
Ну і, звичайно, декілька сортів горілок та наливок: перчаківка, калганівка, кардамонна, кусака, слив’янка, малинівка, рябинівка, тернівка…
Два століття тому існувала легенда, яка нині майже забута. Якщо миші у коморі спробують „на зуб” освячений продукт, у них виростуть крила, і вони перетворяться на кажанів. Тому освячені продукти господині ретельно ховали, уважно доглядали за ними.
На Гуцульщині на освячення обов’язково готували смажене 3-4-тижневе порося, фаршироване кашами.
Ще – «баранчик» з тіста та перепічки, які роздавали разом з грошима по закінченню освяти.
Довгі і великі паски, які мали назву «баби», несли до церкви на плечах, перев’язавши білою скатертиною.
Старі люди в деяких селах Гуцульщини ще пам’ятають справжніх майстринь: вони випікали паски таких великих розмірів, що їх доводилось до церкви везти волами.
Цікаво, що в 19 ст. на Західній Україні паски до церкви несли в бесагах, або в обрусі, тобто скатертині, а іншу їжу – в спеціальному дерев’яному посуді, який у бойків називався «світильник», «двійнята», у гуцулів — «пасківник», «дорінник». Плетені з лози великодні кошики увійшли до вжитку лише у 30-х роках минулого століття.
