Про старі тернопільські панорамки
"Ідея отримати панораму фотомайстрам прийшла в голову досить давно і вони, судячи по панорамним фото нашого міста, реалізовували її досить успішно ще у кінці ХІХ століття (ф.1 –ф.4). Як вони це робили здогадуюсь, але достеменно не знаю. Тільки той, хто намагався зробити це сам, може гідно оцінити їх витрати і кропітку працю у ті давні часи.
Найскоріше більшість робіт створювалося за допомогою спеціальних широко кутових об’єктивів. Так отримувались панорами до 160 градусів на одному негативі. Як раз таким чином і зняті давні і міжвоєнні панорами Тарнополя (ф.5-ф.6), а також фотопанорами Тернополя 1950- 1960 років (ф.7- ф. 10).
З власного досвіду у 1960 роки розповім, як воно робилося звичайним фотоапаратом з звичайним об’єктивом. Фотоапарат встановлювався на штатив і знімався перший кадр. Потім з поворотом на потрібний кут з однією і тією ж експозицією знімалися наступні декілька кадрів, слідкуючи за тим, щоб не пропустити якоїсь частки об’єкту фотографування. Потім плівка проявлялася, промивалася водою, закріплялася, ще раз промивалася і, на кінець, висушувалася. Аналогічно проходила робота по друкуванню на фотозбільшувачі кожного з кадрів. Певна складність була і тут. Важливо було отримати всі світлини, однакові по контрасту, а в кольорі ще складніше, бо витримати потрібно було ще й однакові тональність, насиченість і забарвленість. Отримані фотографії склеювались у відповідному порядку. Ось таким чином і отримані: панорама кінця 1800 років і вид на Старий Замок і ще не добудований Готель Тернопіль середини 1960 (автор п. Л.Томасов). Ці панорами зроблені з трьох кадрів, а місця склеювання приховані. Так можна було отримати і кругову у 360 градусів панораму.
Довелось мені у середині 1970 років на обласних змаганнях юних техніків, де я був присутній, як суддя, зустрітися і з панорамою у 360 градусів на одному довгому негативі. Здається кременчани батько, вчитель фізики, з сином розробили і виготовили на базі фотоапарату «Смена» кругову панорамну систему. На жаль, не пам’ятаю прізвища. Вони тоді за це отримали перше місце. Поворот пристрою на 360 градусів проводився за допомогою електромоторчика. Одночасно і синхронно протягувалась фотоплівка. Друкувати фото на папір треба було спеціальним пристроєм. Автори тоді надали кругові негативи і відповідні їм фото. Комісія суддів була вражена! Єдине, що, пишаючись нашим народом, можна сказати – «голь на выдумки хитра»!
Зараз, з розповсюдженням цифрових фотоапаратів, отримати як звичайну, так і панораму якісну художню кольорову світлину не так то й складно, особливо, для тих, хто ще й комп’ютер має та володіє Фото Скейпом, Фото Шопом, чи іншим спеціалізованим програмним забезпеченням. Хоча це все також не дешево, та й тут потрібні знання, вміння, але вже зовсім іншого ніж раніше ґатунку... і, звичайно, певний художній хист і смак. Дякую невідомим мені авторам, чії світлини я використав як зразок."
