Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

Українська лемківська пісня “Гей, пливе кача”. Співає хор семінаристів.

Автором поетичного твору є письменник і перекладач Василь Ґренджа-Донський, який народився 1897 року у с. Волове, нині смт. Міжгір’я Закарпатської області, а помер 1974 року в Братиславі. 1915 року його мобілізували до армії, невдовзі був поранений і відправлений до Будапешта, де закінчив торгову школу. Потім повернувся на Закарпаття та працював в Ужгородському банку. З того часу розпочав літературну діяльність. З його іменем пов’язують становлення нової української літератури та національного відродження на Закарпатті.

За сюжетом і стилістикою вірш близький до народного твору, адже йдеться про прощання рекрута з матір’ю, віру в силу материнського прокляття, як наслідок — загибель на чужині («лягло серце у тернині»).

Щодо «Тисини» – існує думка деяких лінгвістів, що ці лексеми мають спільний індоєвропейський корінь «teus-» — «тихий». Однак є й дещо відмінна версія сучасного дослідника В. Шульгача, який вважає, що назва могла означати «вузьке тісне озеро». Очевидно, «тисина» і є тією «тихою» водою, «тісним» озерцем, де зображено водоплавного птаха.

Згідно з українською традицією, качка символізує «несилу», тому в другій строфі поезії В. Ґренджі-Донського бачимо фатальний наслідок — смерть сина.