Найбільша спільнота Тернополя в соціальних мережах

Віденська влада мала постійну нехіть до інвестицій в Галичині: якщо міністр залізниць і стверджував якийсь проект, то міністр фінансів зменшував кредит наполовину, затримував кошти, а то й зовсім відмовляв у них. Крім того, уряд покривав тільки третину коштів опроцентування й амортизації капіталу будови, решта покривалася з бюджету краю.
У 1882 році здійснили трасування лінії від Задвір’я до Бучача через Бережани і Підгайці, яке провів інженер Генріх Шпальке. Ось як прореагувала газета «Діло» (1891 рік, №170) з цього приводу: «Пишуть з Бережан, що інженери покінчили вже трасу з Галича на Бережани до Тернополя і визначили місце на дворець коло Бережан, але не в місті, як того всі бажали, але аж за Потуторами, 8 км від Бережан.»

Видно, що в міністерстві переважує погляд на стратегічне значення залізниць галицьких, а інтереси краю не лежуть йому так дуже на серці.
Питання про будівництво залізниці Персенківка-Винники-Перемишляни-Бережани-Підгайці постало в 1901 році, коли було дано концесію на цей проект. Був опрацьований проект лінії від Персенівки до Винник, далі через Перемишляни і Бережани – до Підгаєць. Таким чином, локальна (місцева) колія Львів – Підгайці була дана на відкуп концесіонерам, тобто людям, які вклали інвестиції (гроші) у будівництво цієї колії. Концесію підписано 19.08.1905 року. Інвесторами були князь Роман Потоцький; власник бережанських маєтків, професор Адам Чижевич; власник підгаєцьких маєтків Адам Третер. Наступні чотири роки велися перемовини з державою та потенційними інвесторами, в тому числі з Львівським магістратом, який за умову своєї участі в проекті поставив вимогу будівництва нового вокзалу неодмінно на території міста. Будівельні роботи розпочалися у 1905 році і тривали до 1909 року.

До 1909 року увесь Бережанський район був відрізаний від західної частини країни через відсутність залізничної дороги. Хоча, залізнична дорога Тернопіль-Потутори-Ходорів уже існувала але її використовували в комерційних цілях.
Kолія Львів – Підгайці була єдиною ниткою, що зв’язувала столицю Галичини із центром Середнього Опілля загалом і краєм опільським зокрема.

————————————————————————

Уряд Австрії підтримав намір прокладання залізниці із стратегічних причин.
Будівництво лінії, що проходить серед пагорбів і далі вздовж Золотої Липи, зіткнулося з численними технічними труднощами, які інженери здолали під керівництвом покійного інженера Косінського, творця цієї та багатьох інших ліній.
Ця лінія значно розширила розвиток цієї частини країни. Залізниці вдалося швидко пройти і, ймовірно, все, що було необхідно для розвитку і транспортувало сільськогосподарські плоди, годуючи їх значними внутрішніми ринками. Його створення сприяло будівництву великих комерційних млинів та інших промислових об'єктів.
(Станіслав Сташко, начальник залізничної станції у Бережанах, рік відсутній)

————————————————————————

Залізничну станцію у Бережанах було офіційно відкрито у 1897 році, а запуск маршруту Львів-Бережани-Підгайці відбувся аж 29 вересня 1909 року

————————————————————————

Нещодавно санкціонована нова залізнична лінія Львів-Підгайці зі станцією в Бжежанах, ймовірно, в значній мірі сприяла б виконанню гарячого бажання, і здавалося, що тільки мрії могли б бути приховані за одягом реальності. Будівництво залізниці буде коротким, як вони запевняють, час початку, завершення і введення в експлуатацію. Бжезани стануть передмістям Львова, місцем екскурсій для молоді, з метою відпочинку і відпочинку для жителів столиці.
(1905 рік)

————————————————————————

Дмитро Бартків згадував своє рідне село Котів як головним чином українське із декількома польськими родинами.
Коли Дмитро мав 11 років, його батько віддав його у бережанську загальну школу для хлопчиків. Ми вирушили туди кінною підводою і прибули у Адамівку, де зустріли декілька євреїв, що знали мого батька. Він сказав їм, що відвозить мене до школи, щоб зробити з мене пана, джентльмена. Дмитро щоденно їздив у Бережани до школи залізницею. Ранковий потяг був переповнений сільськими дітьми, що їхали на навчання у Бережани. Дмитро згадував щоденне добирання від залізничної станції до загальної школи для хлопчиків.
(Дмитро Бартків, рік публікації відсутній)

—————————————————————————

27 червня 1914 року З Бережан їхав спеціяльний потяг до Львова на св'ято 100-ліття народження Тараса Шевченка. Мав відбутися січово-сокільський крайовий здвиг і святковий концерт. Бережанщина маніфестувала свою силу, осяги в своїй праці. Потяг, замаяний зеленню, прикрашений національними прапорами, на кожній залізничій станціі забирав січове братство. Під звуки власних оркестрів і спів могутніх хорів їхало півтори тисячі січовичок і січовиків.

————————————————————————
Очікуйте продовження ...

Джерело: Минуле Бережан