Єдину в Україні еротичну газету у 90-х роках випускали у Тернополі
Як додаток до нього виходить «Пан+Пані», в якому розповідають про пікантні подробиці життя українців. Справжній шок! Невже в Україні нарешті з’явився секс? Люди розповідають про новинку одне одному, потаємно передають газету із рук у руки.
Це був тільки початок. В 1992 році «Пан + Пані» стала офіційним тижневиком. Головний редактор (1993-1996) Володимир Андріїшин так розповідає історію появи «Пан+Пані»:
«”Заповіт” був прикладом того, як можна випускати газету на новітній техніці. Але оскільки цими виданнями зайнялися професійні журналісти, то і “Заповіт” здобув популярність в Тернополі. Перший редактор Зиновій Фриз запропонував робити еротичну газету. Засновники сказали: “Чому б і ні. Хочеш — берися”. Він набрав штат, бо його не було. З часом ми його впорядкували і почали активно працювати над “Пан+Пані”».
Колектив «Пан+Пані», зліва направо: перекладач Алла Паламар, заступник головного редактора Олександр Гадомський, дизайнер Сергій Шемета, коректор Доната Пендзей, відповідальний секретар Тетяна Макогін, журналіст Ростислав Туз.
Тернопіль вважається консервативним та релігійним містом, але шалена популярність еротичної газети доводила, що все не так просто: у всіх є свої альковні таємниці та вологі фантазії.
«Існують об’єктивні і суб’єктивні передумови популярності „Пан+Пані”, — говорить Андріїшин. — Справді, політика гласності була реальною. Стало можливим видавати і писати про все. В СРСР була відсутня масова еротична література. І звичайно, були люди, які цікавилися інтимними темами і змогли їх розкрутити. Якби ці люди жили не в Тернополі, а, наприклад, в Херсоні, то така газета виходила би в Херсоні. Тому унікальність Тернополя не потрібно шукати. Так сталося, що однодумці зібралися в Західній Україні».
Перші випуски «Пан+Пані» нараховували 30 тис. примірників. А вже 10-й номер, який вважався окремим виданням, вийшов накладом 120 тис. екземплярів. На піку популярності тираж досяг 290 000 копій. Газету купували не тільки в Тернополі, але і в Києві, Полтаві, Кіровограді, Криму, Донецьку та Луганську.
Фотографії оголених моделей «запозичували» з іноземних польських та чеських видань, які надходили до України. В той період жодних претензій щодо порушення авторських прав редакції не пред’являли. Крім того, не всі закордонні еротичні видання випускалися в рамках закону. Дехто з читачів впізнавав на фотографії свою дружину, але редколегія була завжди згодна показати, з якого журналу світлина була отримана.
Зміст більшості матеріалів «Пан+Пані» мав розважальний характер. Самі читачі підказували в своїх листах, про що писати. Людей цікавили еротичні спогади. Деякі з них були вигаданими, а деякі були і справжніми.
«Нехай вибачають мені панночки, але зненавидів їх через свою дружину, яка зраджувала, залишила мене. А кохав її більше за все на світі. Тепер живу спогадами про свої юні гомосексуальні стосунки. Мені подобається теперішня молодь, особливо хлопці, вони такі сексуальні і симпатичні. Маю молодих партнерів 16-22 років, підкоряюсь їм в усьому, аби догодити, виконую “різне”, а також роль “жінки”. Це мій секс, нехай дивний, але солодкий. Ваш читач».
Більшість з таких листів були підписані анонімно. За такі ексклюзиви поціновувачам «Пан+Пані» не платили.
Коментує Володимир Петрович: «У нас були спроби залучити київських журналістів висвітлювати конкретні теми та події. Більшою мірою це були інтерв’ю, бо в Тернополі зустрітися з відомою людиною було важко. За них ми платили. Зірки розповідали нам подробиці свого інтимного життя. Це були лояльні розмови без грубостей. Якщо співак чи актриса погоджувалися, ми використовували фотомонтаж, прилаштовували голе тіло до голови. Але такі матеріали інколи були оздоблені фотографіями, не пов’язаними з респондентом. Просто привертали увагу».
Інколи ситуації доходили до абсурду. Олександр Пономарьов сварився з редакцією, тому що йому «прифотошопили» не те тіло. Він вважав, що заслуговує на краще. Ада Роговцева також була незадоволена світлинами, які прикрасили її інтерв’ю. Але до гучного скандалу не доходило, всі розмови залишилися в зіркових кулуарах.
Редакція «Пан+Пані» мала на меті ще й просвітити читача. Українці, що лише пару років тому насолоджувалися благами соціалізму, тільки починали користуватися новими засобами гігієни, наприклад, прокладками. До того ж, в 90-х спалахнула епідемія СНІДу, і секс-просвіта була буквально життєво необхідною.
«Ми як автори ставили перед собою певні просвітницькі моменти. А те, що читачі не помітили, що ми їм нав’язуємо їх, то це означає, що вибрали правильну форму. Ми натяками згадували в абсолютно розважливих матеріалах, і були спеціальні тематичні матеріали на просвітницьку тему. Зокрема про СНІД на початку розповідали небагато, але потім відводили під цю проблематику майже цілу сторінку. Розповідали, чому варто користуватися презервативами. Брали інтерв’ю у світил науки. Це була пізнавально-наукова сторінка», — ділиться спогадами Андріїшин.
З відстані 25 років також дуже цікаво розглядати рекламу на сторінках «Пан+Пані». «Модельна кар’єра» для жінок і, прямолінійніше, зйомки в гей-порно для чоловіків. Весільні агенства — шанс вийти за багатого американця. Великий вибір сексуальних іграшок — не гірше, ніж в сучасному секс-шопі. А також екстрасенси і гербалайф, фінансові піраміди і породисті цуцики.
Подібна газета не могла обійтися без критики. Головред згадує один характерний конфлікт: «Представники тогочасних національно-патріотичних сил популяризували себе на критиці газети. Був професор зі Львова. Він написав в газеті „Високий замок” матеріал „Пан+Пані. Що з того вийде?”. Я намагався зв’язатися з ним. Їздив навіть у Львів. Просив його дати інтерв’ю нашому виданню, якщо він про нього пише. Він відповів, що газету не читав, читати і розмовляти теж не буде. А як ви тоді розмірковуєте про нашу газету, якщо ви професор по збереженню екології Карпат? І в той час з екологією Карпат було все не дуже добре, то займайтеся нею. Деякі активісти навіть написали колективне звернення в прокуратуру в дусі 37-го року. Справа була передана в суд і там розібралися, що жодним чином ми законодавство не порушуємо».
«Пан+Пані» не була єдиною в своєму роді. Наприклад, майже одночасно запустився культовий еротичний журнал «Лель», на пару років пізніше у Харкові почала виходити газета «Симона». Цікаво, що вже в нульових роках в Києві виходила газета «Пан та Пані» — не плутайте її з тернопільськими першопрохідцями. При всій повазі до київських секс-просвітників, тернополяни знають, хто тут абібас, а хто адік-оригінал.
Ще цікавіше, що в сучасній Україні подібних ЗМІ попросту немає, навіть в свободолюбивому і заваленому порнографією інтернеті. Тож варто задуматися, яке ж покоління по-справжньому розкуте і вільне, а яке — соромиться свого тіла і своїх бажань, пише газета Амнезія.
