Слова чужомовного походження, що їх тут зустрічаємо, відносяться до ремесла, торгівлі, комфорту та військової справи. Вони, перейшовши деколи довший процес натуралізації і змінивши свій давній вигляд, стали складовою частиною говорового словника. Це свідки тих різнородних чужих впливів, що тут перехрещувалися, пише сайт: "Най все буде Тернопіль".

Аванц (франц.) — підвищення в службі.

Ая — так.

аЯґже (вжив, при іронічному потакуванні) — так-так.

БАба Д. — сільська акушерка.

бАки вжив, в звор.: забити 6Аки — обдурити, закрутити голову.

балАбух — булочка.

балаґУла — необоротна, незарадна людина ; фірман, що перевозить вантажі.

баламУт — 1. той, що обдурює; 2. див.  сакЕльня.

бАлухи — очі (в зневажл. значенні); великі випуклі очі.

бамбЕтель (нім.) Т. — мебель, що служить удень до сидіння, а на ніч пристосований до спання.

банЯк — великий горнець.

баранИця — кожушана плахта, якою обвивають ноги, подорожуючи зимою.

бАрда — мала теслярська сокира з викривленою набік рукояттю.

бАрки мн. — плечі.

бАтяр (мад.) — вуличник.

бАхур — вередлива дитина.

баЮра — калабаня.

бЕнькарт (поль.) Т. — докучлива дитина; байстрюк; по селах: бЕнькарт (пива) — бочівка пива, менша від „чвертки"; докучлива дитина там: бАхур, а не нешлюбна — байстрУк,

бзинА — бузина.

бИнда — стяжка до волосся.

біба (лат.) Т. — могорич, пиятика.

бідА — 1. нужда, недостаток; 2. двоколісна коляска.

блАват — волошка.

бОвдур Д. — дурень.

бовт — жердка — з поперечкою на кінці в формі молотка або з придротованим нездатним до вжитку горнятком — якою каламутять воду в річці, наганяючи рибу до наставленої сітки.

бОвтанка — несмачна юшка.

бОвтати — каламутити.

болОто — мокра лука.

бОмок — джміль; мешканець тернопільських Гаїв або хуторів (прізв.). (Под. д-р Р. Миколає-вич).

бОрше — скоріше, швидше.

бОрухи (тільки в мн.) — жидівська молитва; вжив, лише в звороті „відправлЯти бОрухи", що його застосовують і до кота, коли він муркоче.

брОцак — (нім.) — торбинка на хліб.

бУда Д. — примітивна будівля, халупа.

бУзьок Д. — чорногуз; лелека.

бурмИло, мурмИло — непривітна маломовна людина.

ВандАль — велике горня; напр.: вандАль молокА.

ванькИр — бічна невелика кімната, що служить до спання.

вАрґа Д. (поль.) — губа.

варґАтий Ж. — губатий.

варенИця — округлий або чотирикутний кусень розкачаного тіста, зварений у воді.

варЕшка — ложка до розливання; хохля.

варстАт (нім.) —- майстерня.

вАрта (нім.) — сторожа.

васервАґа (нім.) — поземиця, лі-беля.

вендзУнка (поль.) — вудженка.

верЕта Д. — рядно, ряднина.

весЕлка — радуга.

вЄнци   (поль.)   — більше.

вИбалушити [в]Очи — витріщити очі; вп'ялити зір; вдивлятися.

вибій — вибоїна   (на дорозі).

вИгін — громадське  пасовисько.

вИдіти Д. (поль.) — бачити.

вИзутисє -— роззутися.

вИкараськатисє -— видістатися (з болота); вибитися, звільнитися (з клопоту).

вИлабудатисє — насилу звільни-

тися,   вибитися   (з   клопоту,   з довгів).

вИлизаний — дбайливо вдягнений і зачесаний.

вИляти — вилляти.

вИмаґлювати — 1. вигладити білля на маґлі або магільницею; 2. побити кого.

вИтко  Д.  — видно.

вИтуманити — див. вимантити.

вИчитати оченАш — зганити, зганьбити.

вишнЯк — 1. вишнева наливка; 2. столярський ніж з двома вигнутими ручками; струг.

відзЕмок — 1. частина деревного пня від землі; 2. символ сили, тугости, напр.: хлоп, як відземок.

відзімісє (поль.) Т. — примха, витівка.

відкараськатисє — див. спЕкатися.

вісьтА! — поклик на коней: вліво.

ніхоть — жмуток соломи, яким вистелюють чобіт; устілка.

икУчитисє — стати скучним, нудним.

[в]обсмУшити — обстригти.

[в]обшУстати — виманити (від кого гроші, майно).

вогУльник Д. — жнець, якого господар наймав на жнива. 

 

Це слово — то одна з особливостей говорового словника. Цікаво було б встановити межі його вживання. Відкрити його значення з теперішнього вигляду його кореня тяжко. Корінь -ґуль- сходиться з коренем слова 'гуляти'. Але робітник, що наймався на жнива, не йшов у поле на гулянку. Цей корінь мав спершу інший вигляд і тільки через фонетичні зміни, яких зазнав, випадково збігся з коренем слова гуляти. Відомо, що давнє о, яке в закритих складах замінилося на і, заки досягло тієї стадії, перейшло ряд перемін. (Див. Władysław Kuraszkiewicz, Języki wschodniosłowiańskie, стор. 94). На певному етапі розвитку це о дійшло до у і дальший його розвиток спинився в деяких словах. Таке сталося з у в слові вогУльник. Отож давній його корінь був гол-, той самий, що в 'голий'. Звідси пішло огОльник > вогОльник > вогУльник — робітник, що о[б]-голює поля, стинаючи серпом виросле на них збіжжя; жнець.

 

[в]огльОндач (поль.) — член сільського громадського уряду, що стверджував випадки смерти.

[в]ожіль — держак кочерги.

'в]окОман (гр.) — економ; завідувач фільваркової господарки.

[в]омЕтиця - мучний осад на млинській підлозі, коші. Кормлять ним свиней. Також: фУс-мель.

[в]Омкно — прикро.

вонітувАти — вомітувати.

[в]опАлка — див. сакЕльня.

[в]опАпраний — забруднений.

вОрочок — полотняна торбинка для витискування сиру.

восьцілі — скрутелі соломи, якими палять у кухонній печі або під хліб.

восьцЯк — колючка.

впорожнИ (їхати)  їхати порожнім возом по снопи, сіно.

втинАти — їсти з апетитом.

вторік Д. — минулого року.

вторкАтисє — вмішуватися, встрявати (у спір); напр.: тИ се не вторкАй межи нИх.

всьо Єдно Д. — все одно.

вузір, вузЄр — частина снопа без колосків.

вУсла — губна гармоніка.

в шкрАбісьць Д. —- на босі ноги.

ГАведний (поль.) Т. — незугарний  (под. д-р Р. Миколаєвич).

гайдА!  (тур.) — геть! вперед!

гайтА! — оклик на коней: вправо.

гайц (нім.) — паровізня.

галАй —Ггакий, що говорить і діє нашвидку і без наду.ми.

галайстрА — недисциплінований натовп; галаслива юрба дітей.

гамАнити — бити.

гамАнитисє — працювати тяжко; гарувати.

гамАрня — кімната, заповнена гамором, галасом.

гантИпко, янтИпко — дідько.

ганцалИти  —  бити.

гаратАти — бити; шмагати.

гАрешт — тюрма.

гАркатисє — сваритися, спорити.

ге! — оклик, яким женуть корів.

гЕца (нім.) Т. — жарт, сміховинка.

гИбель (нім.) — прилад до вигладжування дерева, рубанок.

глУмити — бити.

гнУти караманА — розповідати веселі придабашки; плести дурниці.

горА — горище, стрих.

горівка — горілка.

горнЕц, род. горшкА (від гор-щОк)  — горнець.

горнЯтко, горнЄтко Д. — кубок, філіжанка.

горшкодрАй — див. дротЯр.

гостИнец Ж. — шлях, битий шлях.

гОцки — 1. жарти; брАти на гОц-ки; 2. клопіт, неприємності.

граділь Д. — частина плуга, до якої прикріплене чересло.

гУби (мн.) — гриби.

гУдзя! — оклик, яким тровлять собак.

гулюкАти — кричати на кого, сваритися.

гулЯти  —танцювати.

гУнцвот — збиточник, пустун.

гУрма — юрба.

гуш! — оклик, яким відганяють курей.

Ґайс — нафта.

гАлґан — лиходій; пустун.

ґАра — віз, яким возять глину, пісок.

гердАн — узір різнобарвних ко-раликів, нанизаних на нитку.

ґвер (нім.) — рушниця, кріс.

гвінт (нім.) — кручений рівець на шрубі.

ґрАйфнути (нім.) Т. — вхопити, вкрасти.

грАлі — залізні вила до гною.

і'рАнда (фр.) Т. -- вибрик; скандал; ошуканство; шантаж.

ГрандЯр Т. — схильний до вибриків.

ґрЕчний (поль.) — чемний.

гринджОли — санчата на копилах.

грис — висівки з меленого зерна, що їх домішують коровам до січки.

грунт (нім.) —- поле, рілля, основа, основна справа.

ґУла — незграбна людина.

гУля — наріст кулистої форми.

ДамнО — давно.

дахівка — черепиця.

дЕбра  —  каменолом.

дЕрти лАха — строїти жарти з кого.

дзИґар - стінний годинник.

дзиґАрок — кишеньковий годинник.

дзінєр — інженер.

дИхавиця Д. — астма.

дітИска  (тільки в мн.) — діти.

довбАч, дОвбало Д. — дятель.

довкОла Д. — кругом.

дорОбало - старий малопродуктивний  прилад,  машина.

дрантИвий — нужденний, слабкий, низької вартости.

дрантЯр — див. шматяр.

дрань — нікчемна людина.

дриглі, гишкИ Д. — холодець.

дрИнда (нім.) — старий віз, ровер, млинок до  чищення  зерна.

дринчАти  — дрижати.

дротЯр — той, що обдротовує горшки.

дУда Д. — долішня частина рукава сорочки; манкет.

дупіру — тепер; тільки що.

ЕкзецИрка, зицИрка — військові вправи.

ЖЕбри мн. — прохання милостині.

жерлО Д. — джерело.

жИво Д.  — скоро.

жОмнір — жовнір.

ЗабИти пАмороки — приголомшити.

завИтка — мати нешлюбної дитини, покритка.

зАволока — пришелець, чужинець.

загалАкувати — говоренням відвертати чиюсь увагу від спірної чи неприємної  справи.

загирИти — загубити, занапастити.

зАйда — див. зАволока.

зак, зАки   — поки.

запЕрти Д. — замкнути.

запілє Д. — частина стодоли, де складають снопи.

зАпір, теж: затвирдзЕнє (поль.) — забиті кишки.

зАпяток, зАпєток Д. — частина чобота на п'яті.

затИльник -— частина парадного воза, яка замикає його ззаду і держить разом його побічниці, т. зв. драбини.

зАтирка, зАтірка — юшка з куснів бараболі та щипаного тіста, заправлена присмаженою цибулею.

зАхід — 1. сторона світа; 2. клопіт, невигода, напр.: ви мАли з нАми багАто зАходу.

чАяць, род. зАяця — заєць.

збИти з панталику — збентежити.

збИткє Ж. — пустощі.

звіяти (поль.) Т. — втікти.

зглядОвиско — виступ, що порушує добрі звичаї та приносить ганьбу; скандал.

згрИзтисє Ж. зажуритися.

зец (нж.) — удар, штурхан; дАти зЕца — завдати удару; докучити кому словами.

зіблИти, орАти зіблЮ — орати ріллю восени під засів на весну.

зійтИ на псИ — зійти ні на що; збідніти, опуститися.

злюзувАти (нім.) -— розкрутити, звільнити (шрубу, петлю).

змалювАти — збити (миску, склянку).

змолОцок - молотник, молотіль-ник.

|з]найдУх — найда.

знякАти Д. — прати в руках.

зУпа - юшка.

зУпак — професійний вояк.

ітИ зАто[и]ки (про сани, жарт. і про п'яницю) — сховзуватися, подаватися   набік.

їдло Д. — їжа.

КАбат — куртка.

кавУн (прізвисько) — тернопільський міщанин. Назва пішла від того, що міщани пили каву.

кАзанє — проповідь.

калямАнція  —  клопіт.

кантИчка — збірник коляд.

кантувАти  (рум.)  — ошукувати.

кантЯр — ошуканець, крутій.

капАрний — брудний, недбалий.

капАрство Д. — непорядок.

кАпусь Т. — агент польської тай-ної поліції; донощик.

капУт (нім.) — смерть, кінець.

капцАн — убогий жид, називаний так своїми земляками; скапцані-ти — підупасти матеріяльно, а також духово; опуститися.

кЕбалка Д. — дерев'яне кільце вкладане під чепець.

кЕльня -- лопатка, якої вживають мулярі при будуванні муру до накидання вапна або глини.

кЕпале (нж.) — голова, розум.

кишкоїда Т. — той, що з ощад-ности живиться кишкою та не видає грошей на м'ясо та м'ясні вироби, які є дорожчі; скупар, скнара, давигріш.

кірат Ж. (нім.) — машина до молочення збіжжя та різання січки, порушувана кіньми.

кіча, кічка — хлоп'яча гра.

кльоц (нім.) — колода.

кмін,  кмЕну — кмин.

кмінкОва зУпа — юшка з кмину.

кобильОхи Т. — сливки кулистої формііГ'

кОбиці — вкопані в землю підпори, на яких спочивають хатні лавки.

когУт Д. — півень.

кОмнір — ковнір.

конОвка (поль.) — дерев'яне ві-дро.

конопАдити — непокоїти кого спокусливими обіцянками чогось корисного.

кОриц — міра зерна.

кОрісьць Д. — користь.

корчі — 1. кущі; 2. судороги, спазми.

кострубОнько — неохайна людина з  розкуйовдженим волоссям.

коцьОлок (поль.) — котел при кухонній печі для огрівання во-Ди.

коцюбА Д. — кочерга.

кошЕрний (нж.) - той, що звертає надмірну увагу на чистоту; чистий.

крАйка Д. — кольоровий вовняний пояс.

крижАлка — головка квашеної капусти.

кримінАл — тюрма.

ксьондз  (поль.) — священик.

кубіта (поль.) Ж. — жінка.

кУжний — кожний.

кульпАк — у драбинястім возі підпора, на якій спирається драбина.

кунірувАти — мучити, докучати.

кУпно — купівля.

кУра, кУратко — курча, курчатко.

кУрава — курява.

курАція (лат.) — лікування.

кУрачий —j курячий.

кУча Ж. - хлів для свиней.

кУчно —^ скучно.

кУшка — 1. футляр із кусня дерева, в якому видовбано порожнину. У ньому держать косарі брусок; 2. ніс (жартома).

ЛАба — лапа.

лабЕти — загребущі, хижацькі ру. ки.

лабУдати — з трудом щось робити, приладжувати; лЕдво-м зла-бУдала [в] обід.

лАкітки — ласощі.

ламАґа — незграбна людина.

ланцУх, род. ланцухА — ланцюг.

лах — зношена одіж.

леґЕйда — незграбна людина.

лен — льон.

лепЕта   (поль.)  Т. — голова.

лИга — див. ламАґа, леґЕйда.

лИкати — ковтати.

лИлик Д. — кажан.

лОтер — лайдак, мерзотник.

лУшко — ліжко (див. пояснення під вогУльник).

лЮбас Д. — коханець.

лЯга — велика тяжка палиця.

МагалЯс — дерев'яний валок, на який навивають білля та качають його магільницею.

мантИти — виманювати, ошукувати.

мАнтля — військовий плащ.

маркОтно — прикро, ніяково.

маснИчка — прилад для роблення масла.

махабУнда, лахабУнда (лат.) •— волоцюга; нероба, ледар.

мЕгати (мад.) — відходити, відійти.

мЕнда (поль.) — несимпатична влізлива людина.

мЕрва — пом'ята покручена солома.

мерлЕц, мн. мерці — мертвець.

мертвИця — суха трава між стеблами околота. (Под. М. Снігур).

меціє, мецієс Т. — щось дуже добре (ірон.); велИке меціє! — велике цабе, велике невидальце! Слово, як можна припускати на основі його значення, постало з "цімес' шляхом т. зв. силябіч-ної метатези (як вогорити < говорити).

миднИця (поль.) Ж. — умивальниця.

милИтисє — робити помилку.

мишкувАти — шукати; слідкувати (за чимсь).

мікрус   (гр.)   Т. — молокосос.

мірати  — міряти.

мОйри (нж.) Т. — страх, тривога; мАти мОйри.

молОти нАраз — молоти грубу муку.

морд  (нім.) Ж. — убивство

мурОванка — битий шлях; шоса.

мУтра  (нім.) — гайка.

муцувАтисє   —   змагатися.

НабивАтисє — тяжко працювати, гарувати.

нАбор (присл.) — на сплати; брА-ти нАбор.

наґАбувати — чіпатися кого, непокоїти.

наджинджУритисє — вистроїтися; гордо надутися.

на дрУгий день — наступного дня.

на дрУгий рік Д. — наступного року.

най — нехай.

накАслик, наткАслик (нім.) Т. — шафка-столик   біля  ліжка.

напиндЮчитисє — набрати гордого вигляду.

напіритисє — давати вираз своєму обуренню чи гнівові обличчям, рухами.

напОмацки — напотемки.

напоминАти — - нагадувати, пригадувати.

напОхапци, напрИхапци — у поспіху ; поверховно.

напрИтики — натяком, натяками; [в]огорити напрИтики.

на прошкЕ Д. — навпростець.

напУдити — налякати.

неборАка Д.  бідолаха.

невидАльце — щось невидане (ірон.) ; щось удавано велике, чудесне; невидАльце-тарАкаль-.не!1—г щось удавано велике, що свою дійсну пустоту заховало за брязкальцями.

нездАлий -- нездатний ні до чого;

поганий, паскудний. нЕндза  (поль.)  — нужда; лихо; нужа.

нехцорОба — нероба, ледар.

нЕцки Д. — ночви.

нИні Д. — сьогодні.

нігдЕ — ніде.

ніґди   (поль.)   —  ніколи.

ПадЕнок, також: помішниця — дно воза. (Под. М. Снігур).

пАдок — нещасний випадок.

г.Азур Д. — ніготь.

пАйда — велика кромка хліба.

пайдувАти — краяти великими кромками.

паланИця — паляниця.

паль — дрова на опал; кіл, стовп.

пантрувАти — наглядати, пильнувати.

пАпля — базіка, базікало.

паплянИна — базікання.

пАпляти — говорити багато і без застанови, „що слина принесе на язик".

пАра — деколи: кілька; заробИти пАру ґрЕйцарів.

пасіювАти Т. -— лютитися, шаленіти.

пАсія Т. — лють, роздратування.

пасіЯт Т. — злісник.

паскувАти (нж.) — займатися не-дозволеною  торгівлею.

патАлах Т. — незграбна вайлувата людина.

патЕльня (поль.) Т. — сковорода.

пАцір (поль.) - молитва; мОвити пАцір — молитися.

пацьОрке — скляні кульки, нанизані на нитку.

пАчка Т. — шайка.

перЕкицки — перевертом, перекидьки.

перЕкупка — див. сидУха.

пЄги Д. — веснянки.

пивнИця Д. — льох.

писківка — судова розправа за словну образу.

півзини Д. - малі крокви, якими прикріплюють сніпки на стіжках і дахах.

підбитЄ Д. —- горішня частина стопи.

підкид — орання стерні під озимину.

підкидАти — орати під озимину.

підсмУшити — підстригти.

під хАйрем (нж.) Т. — зовсім певно.

підштУрити — підбурити, підняти (проти кого).

пікний пєц — піч, де випікають хліб.

піхУр Д. — міхур.

плЮсква (поль.) Т. — 1. блощиця ; 2. влізлива сварлива людина; 3. привід до спору; звор.: шукАти собі плЮскви.

побивАти (хАту) — покривати (бляхою,  ґонтами).

пОгріб (поль.) Ж. — похорон.

пОданє — просьба на письмі.

полокАти   — полоскати,  мити.

полОнка Д.  —  ополонка.

пОльска дорОга — пільна дорога.

порплі Д. — лупа (на голові).

послід — висівки для кормлення дробу.

пошибЕнькувати — торочити сплетні.

пошпортЮх — ліщиновий ціпок, що править за гачок до прогортання жару в печі. (М. Снігур)

поштуркОвиско — 1. підрядна праця; 2. людина на підрядній праці.

пранИк — прямокутник (25 X 15 цм.) з ручкрю, вирізаний з дошки твердого дерева. Уживають його до ррання білля на ріці.

прОшпан — див. форшпан.

псьОчити  (поль.)  — ганьбити.

пужАк — держално батога.

пУкати — стукати (до дверей).

пулЯрис — гаманець.

пУлятко — курчатко (в мові дітей).

пуль-пуль-пуль! — кличуть курчаток до кормлення.

пУндик Т. — микулинецький міщанин.  (Под. д-р Р. Миколаєвич)

пУрцель (нім.) Т. — 1. порода голуба; 2. гордовита напиндючена людина.

пУтня Д. — відро.

пуцувАти (нім.) — чистити; пе-рен. ганити.

РАшпиль (нім.) — великий пильник.

рАяти — радити.

ребУхем  (нж.)  — хабар.

рЕйвах (нім.) — галас, замішання.

рептЮх — 1. див. сакльня; 2. живіт  (зневажл.).

рехт Ж. (нім.) — правда, слушність.

решетО — сито з рідшим дном; бубон.

рИгати — сильно кашляти.

рИса — три морги поля вкупі. (І. Кругляк)

рімний — рівний; також: рімнинА, рімнЯти.

ріще — ріщя, хмиз.

рогАтка — рогачка.

розфалАтати (мад.) — зробити глибокий і великий розріз ; тяжко поранити.

розУти — роззути.

рОскаль Д. — непрохідне болото.

рубЕль Ж. — жердина, якою прикріплюють снопи чи сіно на возі.

рублИти — прикріплювати рублем.

рУбзак  (нім.) — наплечник.

ружнИця — ріжниця (див. пояснення під вогульник).

румиґАти — пережовувати.

СакЕльня (нім.) —полотняна торба з двома дерев'яними листва-ми при отворі, в якій подають коням обрік, прив'язуючи її до дишля; також: баламУт, реп-тЮх,   [в]опАлка.

сакомпАк [нім. (mit) Sack und Pack] — з усім майном, цілком (вибратися,  виїхати).

сальцЕсон Т. — 1. свинячий жолудок, начинений м'ясом; 2. міський поліцай (прізвисько); пішло воно від того, що місяць — який є в гербі Тернополя, що його (герб) носили поліцаї на грудях — нагадував своїм виглядом сальцесон.

сафандУла — див. леґЕйда.

свіршОк, свиршОк Д. — цвіркун.

сидУха — продавчиця харчевих продуктів  на базарі.

сикурАція (лат.) — асекурація.

сінгель (лат.) Т. — погана оцінка в школі з одного предмету.

сірка — сірник.

січЕ капуснЯчком — паде дрібний дощ.

скЕпка Д. — кромка хліба.

скічка — з'їдлива жінка живої вдачі.

склеп -— крамниця.

склепАр — продавець; власник крамниці.

скрутилі — скручені жмути соломи, якими нагрівають піч під хліб.

славЕтний Т. — поважаний, шановний; це слово входило до титулу в давніх грамотах і документах, адресованих до міщан. „СлавЕтні МіщАни!" — то звернення, якого вживали в промовах на зборах міщан. (Д-р Р. Миколаєвич)

слИсько — слизько.

слуп (поль.) — стовп.

слУшність — справедливість, правда.

смаколИки — див. лакітки.

смирід — сморід.

снасьць — снасть; скелет (воза, дому).

сніпОк — малий околіт, очищений із сухої трави (мертвиці). Сніпками пошивають дахи.

сОпух Д. — затхле повітря.

сплюх — заяць.

стАвити Д. — будувати (хату).

стАнція — кімната з утриманням.

стАція — залізничий двірець.

стИрта Д. — скирта, стіг.

стіжОк Д.   — стіг.

стОншка  (поль.) — стяжка.

стрЕнчити Д. — поручати, посе-редничити.

стрих (поль.) — горище.

судіЯ, сЕндзя — суддя.

сцінка — лісок на спадистому березі. Така сцінка є в с. Дичкові. На південний захід від неї лежить с. Застінка.

сЯра Д. — молозиво.

ТайнЯк — див. кАпусь.

тАний Ж. — дешевий.

тарАкальце — брязкальце.

тасЄмка (поль.) — тасьма.

тАшка Ж. — течка; портфель.

твар — обличчя.

тЕльбух — живіт (згірдл.).

тЕмрава — темрява.

тЕньґий (поль.) —великий; сильний; товстий.

тЕрмін — реченець судової справи; судова справа.

тИчитисє чогОсь — стосуватися до чого.

тлумАк (поль.) — клунок.

тлУмитисє — товктися.

толок А — 1. громадський вигін; 2. будова хати гуртом без заплати, тільки за гостину; 3. гостина для тих, що працювали при такій будові; звор.: справ-лЯти тОлоку.

тОпка сОли -- кусень соли стіж-коватої форми.

тор — дорога, визначена рейками.

торЕпка Т. — торбинка, що її носять жінки.

тре — треба.

трісьцЄ — глибоке непрохідне болото.

тріщити — пожадливо їсти; ласувати.

трУбити — їсти зерно (про мишей).

трУдно! — нічого не порадиш; нічого не вдієш.

трус — заяць.

ту, тУтка Д. — тут.

тю-тю-тю! — кличуть курей до корму

ФАйний (нім.) Ж. — гарний; добрий.

фАктор — посередник у продажі та купівлі.

фалювАти Т. — ходити.

фамілія Д. — родина.

фАна — прапор.

фандА — великого розміру пуга, орудована обома руками. Уживали її парубки під час Великодніх Свят, переодягаючись на „дідів" і „бабів", що заправляли молоддю під церквою.

фатИґа (лат.) — труд, клопіт.

фатиґувАтисє — завдавати собі труду.

ферАйна Т. — шайка.

фест (нім.) Ж. — міцно, дуже, сильно, скоро.

фирлядУнок (нім.) — візвання до суду.

фіра (нім.) Ж. — віз.

фірман — візник.

фірмАнити — служити візником, займатися   візництвом.

фіфак — молодець, готовий до зачіпки і бійки.

фльОндра — повія.

фОрса Т. — гроші.

фОршпан (нім.) — підвода до послуг війська або влади.

фрАєр (нім.) Т. — у всьому надто певний себе зухвалець; зух.

фУкатисє — шаленіти, лютитися.

фУньо (нж.) Т. — шахрай.

фУраж — пожива для коней; обрік.

ф-урт (нім.) — безупинно, раз-у-раз.

фУсмель (нім.) — див. [в]омет. тиця.       /

фУшер (нім.) Т. — недбайливий працівник. Звідси: фушЕрка — недбала робота; фушерувАти — недбало виконувати роботу.

ХАбаль Т. — розпусник, звідник.

хабузИнє — бур'ян.

хандрИчитисє — сваритися; злісно спорити.

хантОли — великі незграбні чоботи.

хатрАк Т. — агент польської тай-ної поліції.

хлЯпавка — слота; мокра погода.

хов  — вирощування;  виховання.

ходИти позавУла — блукати не знати куди; не бУло го в пОлю, пішОв десь позавУла.

хОпта — бур'ян.

хорЕньґва — церковна хоругов.

хоть, хоць — хоч, хоча.

хУтко — скоро.

ЦАлком — цілком, зовсім.

цапОк — стояк до різання дров, зложений з двох пар збитих на взір букви х брусків, що є споєні з собою дерев'яною віссю або   дощаними   поперечками.

царОк — шафка з мисками й тарілками в куті селянської хати направо від входу.

цвИкол Д. — клин під рукавом сорочка.

цвіркати в  [в]очи — докоряти.

цидУла, цидУлка — записка, посвідка.

цинтОй[т] (нж.)—смерть.

цИмес, цімес (нж.) Т. — щось дуже добре.

цілЕц — цілина.

цілУ [Ю]шка — видута частина на бохонці хліба.

цугОвий кінь — кінь, що його запрягають до фаетона.

цУрис  (нж.) — клопіт.

цю! — оклик, яким женуть свиней.

цюлувАти — цілувати.

цЮпа Ж. — маленька кімнатка; в'язниця, тюрма.

цьвак — цвях.

ЧелЯдник — заавансований у ремеслі учень.

чЕлядь — члени родини.

чИколодок — 1. суглоб пальця; 2. суглоб, що зв'язує палець з рештою руки.

чимпіти — сидіти терпеливо над чимсь.

чирАк Д. — чиряк.

чИстий — правдивий, дійсний.

ШандАр — жандарм.

шАниц (нім.) — окіп; рів.

шацувАти  (нім.) — оцінювати.

шацУнок — оцінка; шаноба; повага.

шварц — чорне смаровило до взуття.

шварцувАтисє — викручуватися від  роботи,   обов'язку.

швіцувАти (нім.) —тяжко працювати; тяжко бідувати, горювати.

шЕльварок, шИрварок (нім.) — обов'язкова робота при направі доріг; шарварок.

шЕмрати — розказувати крадькома сплетні.

шкірка Д. — старка (на молоці).

шкраб, мн. шкрабИ — нікудишній хлопчина.

шкрАби мн. — старе взуття.

шкут Т. — хлопчина, смаркач.

шлюґ (нім.) — недокурок папі-роски; папіроска; ковток диму з папіроски.

шлябАн (нім.) Т. — рухома жердина, переложена в отворі огорожі або між двома будинками, яка відділює подвір'я від поля.

шмАтє — одяг.

шматЯр — торговець, що скуповував ганчір'я, за яке не платив грішми, тільки іграшками для дітей та дешевими прикрасами для жінок і дівчат.

шмір (нім.) — дьоготь, мазь.

шмірувАти — мазати дьогтем.

шОпа, шіпчина Д. — повітка; місце, де переховують господарське приладдя.

шОпка — вертеп, що з ним хлопці під час Різдвяних Свят ходили по домах.

шпанувАти (нім.) Т. — гостро дивитися на.

шпИркати — шукати (чогось).

шпИрка — свинина, переросла товщем.

шпігнути — вколоти; допекти кому словами.

шпрОца — праща.

шпурлЯти — кидати із злістю.

штемп (нім.) — ганьба, сором; за-штЕмпити — засоромити, застилати.

штимувАти (нім.) — згоджуватися (з чимсь); підходити.

штрЕка, штрИка (нім.) — заліз-ничий шлях.

штуцирувАтисє — елегантно одягатися.

шУтер Д. — рінь; товчений камінь, яким мостять битий шлях.

ЮркО Т. короткий дерев'яний ко-лик, яким тісно скручували перевесла. (Богдан Остап'юк)

Ягілка — гагілка.

яглИця — в бороні дерев'яна поперечка, до якої прикріплені зуби.

якурАт — саме так; якурАтни — точно.

ярмолОй — ірмологіон; книжка, де зібрані церковні пісні (ірмоси).