Давні таємниці старого теребовлянського кладовища
Старий теребовлянський цвинтар має багато давніх могил із незвичними для сучасників пам’ятниками, пише TeNews
За більшістю з них доглядають працівники кладовища та інші добрі люди. Найзагадковішим є давній обеліск одного священослужителя, ось саме про нього і буде йти мова найперше.
Цей пам’ятник вирізнив із решти років з двадцять тому отець Володимир УАПЦ Св. Володимира. Його вразила дата на постаменті, а саме там давньою(ранньою, з 9ст., за його ж словами) кирилицею написано: «Р.Б.(раб Божий) Афанасій прожив 52 роки та упокоївся 1187 року». Дана дата й викликає у декого сумніви, але не у о. Володимира. «Можливо ця дата й справжня, - говорить священик, - хочеться вірити в це. За багато років я показував і розповідав про цю могилу багатьом людям, а десь три-чотири роки тому почалися знущання над пам’ятником у буквальному сенсі цього слова. Як ви бачите перша цифра тепер збита долотом чи зубилом, подряпаний лицевий бік та і весь пам’ятник, а вже цього року якісь вандали взялися й за постамент, він добряче нині подовбаний, пошкоджений. Я думаю, що тут похований священик, або і єпископ навіть, адже на його скульптурі видно в правиці жезл, що є символом церковної влади і вбраний він в омофор(єпитрахиль)».
Сумніви відносно дати на пам’ятнику виникли в теребовлянського краєзнавця із значним стажем, архітектора за фахом Миколи Ковальчука. «На мою власну думку, - каже пан Микола, - справжня дата на цьому пам’ятнику мала б бути 187… якийсь рік. Тому, що його робили ще за життя священика і, коли вже він помер, то поставили пам’ятник та забули вибити останню цифру. На підтвердження цього є те, що три цифри 187 розміщені симетрично і якщо спереду додати одиницю, то симетрія втрачається. Саме остання характерна для всіх монументів за всіх часів. А ту одиницю спереду хтось видовбав напевно заради забави. Також цифри 52 вибиті іншим стилем і шрифтом, це видно відразу. Проте я засуджую такі самовільні та неправомірні дії над будь яким пам’ятником.»
Та якби там не було з тими датами, на думку автора цих рядків, все ж пам’ятник старовинний і потребує особливого догляду та нагляду і не лише з боку працівників цвинтаря, а найбільше з боку науковців старовини та влади усіх рівнів. Як би було добре для всіх українців незалежно від віросповідання, коли б їм не приходилося ділитися на приналежність до різних конфесій християнства, а була б єдина та неділима Українська церква. До речі, на цьому старому теребовлянському цвинтарі є невеличкі каплички, де раніше відспівували покійників(нині це робиться в церквах), на них є й розпорядок роботи працівників кладовища. За словами останніх давніша капличка польська, десь з початку 20ст., а українська з 30-х років минулого століття.
Особливого осуду зазнає сучасний вандалізм! Спам’ятайтесь, люди, сьогодні ж 21 століття навколо, а не якесь середньовіччя з інквізицією! Бережіть свої душі, адже всі ви хочете попасти до Раю по закінченню земного буття! Невже святий отець, який пролежав у землі 800 чи 150 років заслужив таких знущань, він же був християнином, не язичником чи там бусурманом яким(хоч і ті на таке не заслуговують)? А ну як він те все неподобство спостерігає з Небес?
Пам’ятник-оберіг
Ще про один давній пам’ятник розповів працівник цвинтаря Володимир Яцентий: «Не знаю чи це правда чи легенда, але таку історію люди переказують і до сьогодні. Коли на початку 20ст. будувався у Теребовлі костьол Св. Петра і Павла, то на подвір’ї його серед інших статуй була встановлена одна особлива. Ішли роки і все б нічого та розпочалася ІІ світова війна. Одного дня 1942 року люди згуртувалися великими купами біля залізничного вокзалу(костьол від нього за яких 100м), готувалися до втечі. А тут німці розпочали авіа наліт, застукотіли кулемети, впало декілька авіабомб… Більшість люду погинуло, решта стікали кров’ю від ран. Живою і неушкодженою залишилася лише одна глуха дівчинка, яка молилася у підніжжі пам’ятника. З того часу люди вважали той монумент святим і з приходом совітів сховали його та так, що й до сьогодні ніхто не знає де він. Після війни в приміщенні костьолу зробили РБК, а в православному храмі – склад ялинкової фабрики. Але згодом копія того схованого пам’ятника з’явилася на цвинтарі, де був похований один визначний католицький священик. Кажуть копію виготовляли ті ж майстри, що й оригінал…»
Для роздумів теребовлянців
Пропонуємо повідомити історію цього монумента, що кому відомо.
Віктор Аверкієв
