Чи є під Домініканським костелом підземний шлях до Бучача? (Відео)
Його повна назва – Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава, пише Чартків.Сіті
Уперше був зведений у 1610 році. Фундатором будівництва костелу, а заодно і монастиря отців-домініканців, виступив тодішній власник міста Станіслав Гольський.
Храм і монастир входили в оборонну систему Чорткова і відігравали у ній далеко не останню роль.
Видається, цей костел досі не без гордості згадує, як до нього навідувалися польські королі.- детальніше у статті запосиданням
Головним матеріалом став твердий вапняк місцевого видобутку, а дрібні художні роботи виконали з рожевого теребовлянського каменю, що, цитую, «мальовничо відбиває від білої барви решти мурів». І не лише. Червоний дах, декоративні шпилі й оригінальні елементи фасаду ще й нині відчутно звеселяють здебільшого сірий центр міста.
У костелі Святого Станіслава багато старожитностей, цікаві ікони. Минулого року на горищі храму віднайшли дерев’яні фігурки. Найкращі реставрували, як-от фігуру домініканської святої Катерини Сієнської, покровительки Європи. Нині вона у білому облаченні, з молитовно простягнутими руками стоїть на підніжжі вівтаря. Поруч — фігурка св. Станіслава із жезлом у руці. «Зображення цього святого виконано в неоготичному стилі, — каже о. Іреней. — Це подарунок від парафіян теребовлянського костелу Святих Петра і Павла. Їхній храм зовсім інший за стилем і архітектурою, тому неоготична фігурка їм не підходить. За цей дар ми їм дуже вдячні».
Час набагато милосердніший до творів мистецтва — на відміну від загребущої людської руки. Свідченням тому вщент побитий старовинний орган, подарований давнім бургомістром Чорткова Людвігом Носсом. Нині музичний інструмент лежить на костельному горищі, зіяючи потрощеними клавішами. Можливо, колись закрученими кам’яними сходами до нього підніматимуться туристи.
