Одне з положень ієрархії полягає в тому, що в сім’ї батьки несуть відповідальність за дітей і мають всю владу в нуклеарній сім’ї, пише otozh.com.ua.

У своїй статті я хочу розглянути деякі варіанти відхилень від цієї норми і їх наслідки.

Триангуляція

Триангуляція – емоційний процес між двома людьми, який має тенденцію залучати до відносин третього. У сім’ї, де внутрішні кордони розмиті, батьки можуть іноді робити дітей своїми емоційними партнерами. Це перевернута ієрархія, при якій статус дитини в сім’ї дорівнює батьківському.

Приклад: «Дочка-подружка». Мама спілкується з дочкою на рівних, як партнери, як подруги, що призводить до психологічного дискомфорту у дитини, до змішання ролей, до ослаблення сили дитини.

У нормі сила дитини має спрямовуватися в соціум, використовуватися для спілкування з однолітками, друзями і сиблингами (братами, сестрами).

У разі, коли мама починає ділитися з донькою тим, які у неї погані відносини з татом, як вони конфліктують, ділиться своїми підозрами щодо зрад батька, в душі у дитини починає відбуватися сум’яття.

Коли мама стає доньці подругою, в очах дочки це знижує її авторитет, як наслідок, дочка мимоволі емоційно приєднується до батька. Дитина не хоче чути подібних речей, їй важко слухати негативні речі про одного з батьків. В результаті дочка намагається дистанціюватися від матері.

Те ж відбувається і в разі надмірно довірливих, товариських відносинах одного з батьків з сином.

Чого не повинні знати про вас діти

Порушуючи тему надлишкової відвертості в спілкуванні з дітьми, слід відразу позначити, чого не повинні знати діти. Діти не повинні знати про особисті інтимні подробиці і таємниці батьків. В першу чергу це стосується інтимних стосунків. Метафорично це звучить так: «Двері подружньої спальні для дітей повинні бути щільно замкнені». Так, діти знають, що двері ці є, і на цьому – все.

Також діти не повинні знати про дошлюбні романи, стосунки , закоханості батьків. Розповідаючи про свої дошлюбні стосунки дітям, мати забирає силу батька і налаштовує дітей проти себе.

Те ж стосується батька, діти не повинні знати про його дошлюбні стосунки. Якщо мав місце шлюб і діти запитали про це, має сенс повідомити тільки факт шлюбу і це не повинно глибоко фіксуватися, щоб не викликати тривогу у дітей і їх сумніви в стійкості союзу батьків.

Тепер повернемося до порушень ієрархії в сімейній системі.

Парентіфікація

Термін парентіфікація походить від англійського слова «parents» – батьки. У буквальному сенсі це означає, що діти функціонально стають батьками власним батькам. Це варіант перевернутої ієрархії часто виникає в разі алкоголізму, або наркоманії одного або обох батьків.

Приклад: Якщо батько хімічно залежний і в родині є син, то він часто заміщає співзалежність матері батька. Батько і мати в такій сім’ї часто, інфантильні, тому дитина змушена стати єдиним дорослим і нести відповідальність за сім’ю, її існування і гомеостаз. Він приймає рішення, він відповідає за кордону сім’ї, роблячи їх жорсткими. Жорсткі кордони в цьому випадку виглядають приблизно так: ніхто не повинен дізнатися, що батько залежний, тому нікого не можна кликати до хати, ні з ким не можна ділитися тим, що відбувається в родині. У такої дитини, як правило, немає друзів, він веде замкнуте «доросле» життя. Це перевернута ієрархія, при якій статус дитини в сім’ї вище батьківського.

Інший приклад парентіфікаціі: в разі ранньої смерті матері, дочка функціонально замінює її і, як наслідок, перестає бути дочкою. Вона виконує багато домашніх жіночих справ з раннього віку, доглядаючи за батьком і підтримуючи його. Так і не познайомившись повноцінно з роллю дочки, виростаючи, вона найчастіше стає функціональною мамою своєму чоловікові.

Порушення ієрархії в сіблінговій підсистемі

Відбувається як наслідок парентіфікаціі, коли старша дитина бере на себе відповідальність за батьківську підсистему, він також бере відповідальність і за дитячу підсистему (молодших дітей).

Або інший варіант: коли тільки в дитячій підсистемі немає ієрархії, немає ведучого і веденого, старші і молодші діти на рівних. Відбувається це, коли один з батьків жорстко, авторитарно впливає на дітей, об’єднуючись в коаліцію з дитячої підсистемою і послаблюючи тим самим другого з батьків.

Приклад: Батько, який проводить багато часу зі своїми синами різного віку (спорт, шахи, риболовля), не диференціюючи їх на старшо-молодший, а мама при цьому знаходиться поза їх зайняттям. У такому разі мама, відчуваючи себе ослабленою, відчуває роздратування на коаліцію батько-сини і шукає з ким створити свою коаліцію, наприклад зі своїми батьками або психотерапевтом.

Варто зазначити, що поряд з дисфункціональними коаліціями, що об’єднують батька і дитину, є і здорові варіанти – це коаліції «по горизонталі», до них відносяться сімейні коаліції між подружжям і між сиблингами.

Шановні Батьки!

Коли ви «дружите» зі своїми дітьми, коли ви скаржитеся їм на своє доросле життя, коли демонструєте свою нездатність впоратися зі своїми втратами і поразками;

Коли латаєте дитячою душею проломи своєї самотності, коли змушуєте дитину покривати ваші хворобливі пристрасті;

Коли, ведені своїм егоїзмом, нарікаєте на невдячність свого чада і вимагаєте мзду за “безсонні ночі” у вигляді уваги або співчуття, – знайте, що тим самим ви позбавляєте свою дитину не тільки батька, яким ви, порушуючи ієрархію, бути не в змозі. Ви позбавляєте дитину її Життя, тому що поки дитина обслуговує ваші дорослі потреби, вона не проживає свою дитячу (або вже доросле) життя. Знайте про це.