Відповідна петиція №22/234618-еп з’явилась на сайті Президента України, пишеФайне місто.

Тарас виріс у проживав у Тернополі. Чоловік залишив усе і з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України від російських загарбників.

 

З перших днів повномасштабного вторгнення мій син стояв мужньо на захисті своєї Батьківщини. Тарас був молодшим сержантом, бойовим медиком 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ, у взводі протитанкових ракетних комплексів 2-го стрілецького батальйону військової частини A0998, – йдеться у тексті петиції.

Тарас проявив себе як мужній воїн і отримав нагрудний знак “За оборону міста Бахмут”.

 

Тарас ніколи не припиняв навчатися. Захищаючи бакалаврську роботу з передової, він досліджував психологічну готовність мобілізованих військовослужбовців. Він став випускником Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, де навчався на факультеті педагогіки та психології, і продовжив здобувати вищу освіту, зокрема магістерський рівень зі спеціальності “Психологія”, – зазначається у петиції.

9 липня 2022 року ворог завдав удару по місту Часів Яр, де Тарас у той час був на охороні території. Він, як медик, допомагав виводити людей із будівлі, по якій були влучання. В останні хвилини, коли стався третій удар, Тарас потрапив під ударну хвилю та отримав контузію. 

Ризикуючи собою, він урятував життя, за що також був відзначений почесним нагрудним знаком від Головнокомандувача Збройних Сил України “За збережене життя”.

У важких боях снайпер поранив Тараса. В результаті травми 13 липня 2024 року життя воїна обірвалося в районі населеного пункту Залізне, що на Донеччині.

 

Друзі й побратими сина говорять, що Тарас витягнув багатьох хлопців із пекла, надавши вчасно медичну допомогу, зберіг життя не одному нашому побратиму. За це всі його дуже поважали. Навіть коли була можливість не виходити на позиції, він сказав: “Нам треба йти, бо там наші хлопці, і ми мусимо їх поміняти!”
Усі, хто його знали, пишаються тим, що Тарас був відданим, щирим, відважним, чесним воїном Батьківщини, мужнім і справжнім прикладом чоловіка.
Мій син віддав найдорожче — своє життя. Я пишаюся ним і вірю, що держава належним чином відзначить його подвиг, присвоївши звання Героя України (посмертно), – додається у петиції.

Станом на 17 годину 26 вересня петиція набрала 268 голосів з 25000 необхідних. Збір триватиме ще 91 день.

Підтримати ініціативу та підписати петицію можна за посиланням ТУТ.

Вічна пам’ять Герою! Щирі співчуття рідним!